2 грудня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Степан Галябарда (1951 року с. Суходіл Гусятинського району) - український поет-пісняр. Працював у пресі, був на громадській роботі, працював головним редактором радіостанції «Молода гвардія», директором першої в Україні незалежної комерційної радіостанції «Радіо Рокс» у Києві. У 1991 році вийшла у світ перша його збірка поезій «Не поверну човен». У 1997 році у тернопільському видавництві «Збруч» вийшла друга збірка поезій «Догорає калина». Ім'я поета-пісняра Степана Галябарди занесено на «Алею зірок» у Тернополі та Чернівцях.
Мерена Ігор (1966, м. Підгайці) - підприємець, власник ресторану “
Микола Римар (1933 року с.Людвище Шумського району) - український вчений у галузі економіки, доктор економічних наук, професор. У 1950 заарештований органами МДБ за співпрацю з ОУН; засуджений на 25 років. Звільнений у 1955. 1963-1977 працював інженером, нормувальником, начальником бюро та відділів на підприємствах лісового господарства. Від 1992 завідувач кафедри обліку й аудиту Львівського лісотехнічного інституту та кафедри податків, бюджету і казначейської справи Львівської державної фінансової академії.
Терлецький Омелян (1873, с. Крамарівки Ярославського повіту — 1958, Львів) — галицький педагог, громадський діяч і історик (учень М. Грушевського). Працював у Тернополі учителем географії, історії, музики та співів у гімназіях. Перший директор гімназії «Рідна школа» в м. Чорткові. Під час Першої світової війни працював у таборах українських військовополонених у Німеччині. З 1914 р. - у м. Львові. Автор праць «Історія української держави», «Гетьманська держава і Запорозька Січ», «Історія України від 1917 р. до найновіших часів», «Визвольна боротьба українського народу»; науково-популярних статей, зокрема про музичне життя міст Тернополя та Львова 1906-1914 рр.
Цей день в історії Тернопілля:
1848 року - заступником голови першої української політичної організації в Галичині «Руська Рада» обрано уродженця с.Увисла на Тернопільщині Івана Борисекевича.
1913 року – у Тернополі освячено три новозбудовані будинки для залізничників. Розташовані справа від залізничного вокзалу.
1931 року – у Львові трагічно загинув український інженер-хімік, пластун, уродженець Заліщик Андрій Охримович («Харлампій»). У 1928–1929 роках - голова студентського товариства «Основа» у Львові. Член Верховної Пластової Команди.
1937 року – в Карелії розстріляно народного художника, графіка, уродженця Козівщини Якова Струхманчука. Навчався в Бережанській гімназії, де долучився до національно-патріотичного руху молодої галицької інтелігенції. Був постійним художником сатирично-гумористичних журналів «Комар» та «Дзеркало». Виконував ілюстрації для «Історії України-Руси» М. Аркаса, знаний також як ілюстратор творів О. Маковея, Ф. Малицького, П. Козланюка, М. Козоріза. Талановитий портретист. 1 лютого 1933 р. Я. Струхманчука заарештували.
1941 року – у Варшаві помер польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі, уродженець Бережан Едвард Ридз-Смігли. Під час Першої світової війни - керівник батальйону в складі Польських легіонів. Почесний громадянин Тернополя. Один з найближчих співробітників Юзефа Пілсудського: з 1918 - міністр війни, у травні 1920 — командувач армії, яка зайняла Київ. 1935 - генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі. Головнокомандувач польської армії під час Польської кампанії 1939 року. Після поразки польських військ інтернований до Румунії, але 1941 нелегально повернувся до Варшави. Помер 2 грудня 1941 від серцевого нападу. Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і абсольвент Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pоків.
1969 року – в м.Теребовля помер педагог, літературознавець, громадський та культурний діяч Іван Вітенко. Працював директором Теребовлянського культурно-освітнього училища. Під його керівництвом запроваджено підготовку фахівців за новою спеціальністю «Народна художня творчість» із спеціалізаціями «Народне пісенне мистецтво» (хоровий спів), «Народне інструментальне мистецтво» (народні та духові інструменти), «Режисура» та «Хореографія». Збудовано та введено в експлуатацію новий навчальний корпус, загальною площею 2563 м², із актовим залом на 350 місць, бібліотекою та індивідуальними класами для занять.
2006 року – у с.Великий Глибочок Тернопільського району помер літературознавець, фольклорист, етнограф, бібліограф, мистецтвознавець, краєзнавець Петро Медведик. Учителював у сільських школах, викладав український фольклор та педагогічну практику в Тернопільському педагогічному інституті. Від 1985 р. - старший науковий співробітник меморіального музею С. Крушельницької в с. Біла Тернопільського району.
2013 року - на Театральному майдані більше 15 тисяч городян. Виконавчий комітет Тернопільської міської ради прийняв рішення заборону продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у центральній частині міста. Радами тернопільських шкіл прийнято рішення про оголошення додаткових канікул для учнів 5-11 класів з 3 до 6 грудня. Початкова школа навчатиметься у звичному режимі. Таким чином школи приєдналися до загальноміського мирного страйку, який оголошений в Тернополі. Адміністрації шкіл, вчителі приєднаються до Майдану. Тернопільська обласна рада приймає рішення «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні», в якому зокрема звертається до членів Парті регіонів про їх вихід з партії, до представників органів влади про вилучення зі службових приміщень портретів В. Януковича.
Міжнародний день боротьби за скасування рабства відзначається щорічно 2 грудня. Дата обрана не випадково, саме 2 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.
Сьогодні всіх євреїв України можна сміло вітати зі Святом дива, саме так називають єврейське свято Ханука. Це свято на честь дива, яке сталося під час освячення Храму в 164 році до н. е. Тоді, за легендою, євреї запалили на Храмовій горі лампаду, в якій олії мало вистачити лише на один день. Але лампада горіла цілих 8 днів. Цю подію і назвали справжнім дивом.
Більшість людей помилково вважає, що Ханука — це єврейське Різдво. Однак це, швидше за все, свято свічок. На Хануку за традицією запалюють свічки не тільки в храмах, а й у будинках: спочатку одну, на другий день свята — дві й т.д. Для цього свята створені спеціальні підсвічники — ханукії. В них можна запалювати 8 свічок, хоча у звичайних лампадах євреїв всього 7 свічок.
Особливо люблять Хануку діти. На свято їм дарують гроші й подарунки. В часи СРСР дітям із єврейських сімей зазвичай дарували «залізний» карбованець. Це був своєрідний звичай єврейської діаспори в Радянському Союзі. В сучасному Ізраїлі Ханука більшістю людей сприймається як дитяче свято. Тому святковий день насичений іграми й розвагами, веселощами та радістю. І з самого малку діти починають вірить в те, що диво у світі справді є.
А ще сьогодні - День 2D-художників.
Це свято відзначають дизайнери двомірної комп'ютерної графіки. Ця професія набирає популярність великими темпами. Дизайнери комп'ютерної графіки затребувані в компаніях, що створюють комп'ютерні ігри.
У Новій Зеландії відзначають Національний день капців.
Населення Нової Зеландії налічує трохи більше чотирьох мільйонів осіб. І без перебільшення можна стверджувати, що кожен житель цієї країни володіє, як мінімум, однією парою гумових капців.
Новозеландці ходять в капцях по дому, відправляються на прогулянку, на пляжну вечірку, їздять в них на транспорті, іноді навіть надягають капці на роботу. Цікаво, що саме в Новій Зеландії і винайшли це універсальне взуття! Все почалося з Морріса Йока, бізнесмена з Нової Зеландії, який побував у Японії і надихнувся місцевим взуттям.
Прості гумові сандалі до того запали в душу Морісу, що повернувшись додому, він і його син Ентоні почали виробництво цього нехитрого взуття в 1957 році. Гуму Морріси імпортували з Гонконгу, а виготовляли сандалі в майстерні-гаражі. У 1987 році його бізнес був викуплений, і сьогодні власником сандального виробництва є компанія Сенфорд Індастрис.
В результаті 23-річного дослідження північних пляжів Нової Зеландії було встановлено, що до берегів Зеленого континенту значно більше прибивається капців на ліву ногу, ніж на праву! Цьому феномену є навіть наукове пояснення. Так, одна з теорія говорить, що перевага лівих капців може бути пов'язана з тим, яким чином більшість рибалок і яхтсменів виштовхують свої човни на воду: рибалки забираються на борт з правої ноги, а лівою відштовхуються від землі. Може бути, тому частіше і втрачається саме лівий сланець.
Сьогодні Національний день капців відзначають і в школах, і в офісах. У деяких офісах менеджери заохочують співробітників приходити на роботу в сланцях не тільки для того, щоб висловити гордість за цей корисний винахід, а й просто - заради жарту.
Крім того, в цей день збирають пожертви для серферної берегової охорони. Вже понад 100 років ці професіонали патрулюють пляжі (зрозуміло, в капцях!) І самовіддано рятують нерозумних плавців. Варто, однак, відзначити, що сьогодні капці перестали бути такими дешевими, як раніше, коли їх можна було купити всього за пару доларів. Раніше будь-хто міг дозволити собі купити навіть кілька пар на рік. Але незважаючи на подорожчання улюбленого взуття, щоліта ківі відправляються «підкорювати» пляжі в своїх улюблених гумових капцях.
Іменини сьогодні святкують Іларіони, Варлами, Йосипи, Адріани, Філарети.