“Через холод виходила з ладу техніка”: уродженець Тернопільщини зняв фільм про українських полярників у Антарктиді (фото)

Вітер, сніг, мороз, хуртовини – це лише частина умов, в яких уродженець Тернопільщини Володимир Хомко знімав фільм про українських полярників в Антарктиді. Він упродовж року працював системним адміністратором 27-ї Української антарктичної експедиції, в яку вирушив у 2022 році. Взявши з собою стареньку камеру, Володимир знімав відео для свого каналу в ютубі, щоб розповідати про українських полярників. Згодом зародилась ідея почати знімати документальний фільм про станцію “Академік Вернадський”. Над створенням стрічки “Антарктида: Щоденники війни” автор зі своєю командою працював  два з половиною роки. Прем’єра відбулася у Києві 28 жовтня під час кінофестивалю “Молодість”. 

Володимир Хомко був наймолодшим учасником експедиції. Як розповідав він раніше Терену: подорож на Антарктиду була його мрією ще з дитинства. Виїзд української команди попередньо був запланована на 28 лютого 2022 року. Проте 24 лютого почалася повномасштабна війна, відтак полярники не встигли вилетіти з Києва.  Однак попри труднощі учасникам експедиції все ж вдалось потрапити на станцію «Академік Вернадський». 

Ми їхали в експедицію в перші тижні повномасштабного вторгнення. Це було важке рішення, бо ти залишаєш сімʼю, їдеш на рік і не знаєш, що трапиться за цей період. На початку було дуже важко, слухали новини, телефонували до рідних. Я дуже люблю знімати відео та робити фото, тож взявши з собою камеру, знав, що робитиму це і в Антарктиді. Я не знав спершу, чи добре це все викладати у соцмережі, але продовжував знімати. Згодом я вирішив, що потрібно показувати, що Україна змогла попри війну здійснити наукову експедицію в Антарктиду. Це дуже важливо й для науковців – побачити, що попри складні часи науку підтримують, – розповів Терену автор і режисер фільму Володимир Хомко. 

Відео про Антарктиду отримувало багато позитивних відгуків 

Свої відео з суворою красою Антарктиди, айсбергами, пінгвінами, морськими котиками, а також про роботу й побут наших полярників Володимир викладав у соцмережі. І його дивувало, що чимало людей не знають про українську полярну станцію в Антарктиді і не розуміють, чим там займаються. Це й надихнуло на створення фільму, аби описати діяльність українців на материку і показати усі труднощі професії. 

Під відео було чимало позитивних відгуків, що їх дуже цікаво дивитись і навіть дітям це дає змогу відпочити і перезавантажитись. Одного разу, тренуючись у спортзалі на станції, я вирішив створити фільм. Я послухав подкаст відомого українського режисера і вирішив написати йому про свою ідею створення фільму про наших полярників, в якому показав би, як вони переживають війну також. Так, після піврічної зимівлі на материку я почав займатися зйомками фільму, – каже полярник. 

Фільм  “Антарктида: Щоденники війни” присвячений українській антарктичній програмі в умовах повномасштабного вторгнення. 

Як це – бути за 15 тис. км від Батьківщини, де триває війна, а твої рідні та друзі щодня під загрозою обстрілів? Водночас ти маєш гідно виконувати свої обов’язки цілий рік без права дострокового повернення. А після завершення експедиції, який вибір зробити? У фільмі автор шукає відповіді на ці запитання через особисті історії полярників, показуючи кадри їхньої роботи, уривки з інтерв’ю та розмов, — йдеться у фейсбук-дописі Національного антарктичного наукового центру. 

Захист від холоду для мікрофона зробив із овечої шерсті

Як розповідає Володимир Хомко, він хвилювався, чи витримає його камера до завершення експедиції, бо спершу переставав працювати дисплей, а потім кнопки. Із собою чоловік не мав багато акумуляторів, а на холоді вони розряджались ще швидше, тож це додавало труднощів у зйомках. Полярник каже, було не так вже й холодно, адже це була найтепліша зима на материку – мінус 8 градусів, однак перешкодами були сніг та вітер. 

Через вітер довелось зробити захист для мікрофона із шерсті вівці, яку я знайшов на горищі. А десь через 8-9 місяців на станцію до нас почали приходити туристи, і в одного із них я побачив мікрофон та запитав, чи зміг би він мені його продати. Дізнавшись, що  я знімаю тут фільм, він віддав мені його безкоштовно. А ще в одного туриста були акумулятори для камери такі як у мене, то він теж люб’язно погодився їх віддати. Звісно було важко знімати, бо через холод камера могла вимикатись просто під час зйомки, – пригадує Володимир Хомко. 

Є у фільмі й кадри зняті дроном. Це теж давалось непросто. І одного разу через погодні умови чоловік навіть думав, що втратив цю техніку. 

Насувалась хуртовина, хмари, було видно, що вдалині вже падає сніг. Мій дрон був за один кілометр від станції, бачу хуртовина доходить до станції, і розумію, що треба повертатись. Лечу дроном в хуртовині, думаю, впаде в океан і все. Але, на щастя, встиг долетіти, – каже чоловік. 

Як каже Володимир Хомко, розповідати світові про наших полярників дуже важливо і він радий, що мав таку можливість. 

Коли ти бачиш інші країни, які мають антарктичні станції, і майже в усіх є фільми про Антарктиду, то хочеться, щоб наша країна теж мала свій фільм. До того ж, Україна — одна з 30 країн, які мають цю станцію, а багато хто про це й не знає, – додає полярник.

Над фільмом працювали люди з п’яти країн світу

Створення фільму тривало два з половиною роки: один рік зйомки та півтора — монтаж. У стрічці шість основних героїв — українські полярники. А загалом тут знялися 14 людей. Над монтажем фільму працювали понад 20 людей із п’яти країн світу, які допомагали хто з перекладом, хто з іншими технічними моментами. 

Монтажем фільму займалась ціла команда, більшість з яких робила це на волонтерських засадах. У документальному кіно є ідея, знятий матеріал і потрібно чекати на фінансування від фондів. Ми пробували знаходити кошти, але не вийшло, тож переважно все робили своїми силами,  – каже Володимир. 

У фільмі можна побачити переважно кадри, які зняв Володимир Хомко, також тут є й деякі архівні відео.  

Загалом у мене було 120 годин знятого матеріалу для фільму, тож дуже важко було вибрати найцікавіше і помістити це все у одну годин двадцять хвилин, — каже режисер. 

Однак робота зроблена протягом такого тривалого періоду часу не було марною. В лютому 2024 року фільм взяв участь у кіноринку під час одного із найпрестижніших в Європі та світі Берлінського міжнародного кінофестивалю “Берлінале”. 28 жовтня його показали в межах Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Згодом, як сподівається автор, стрічку транслюватимуть у мережі кінотеатрів України і закордоном. 

Фото надані Володимиром Хомко

Читайте також:  Туристка з Тернополя побувала на базовому таборі Евересту і вийшла на одну з вершин у Гімалаях.

“Я виходив з квартири і озирався, де конвой”: у Тернополі відбулась прем'єра фільму про ветеранів війни.

«Без перешкод»: на Тернопільщині зняли докфільм про життя людей з інвалідністю.