На що деякі школи Тернопільщини перетворюють виховний процес
У відро наберете води, швабру – купіть, не забудьте помити клас двічі, щоб не було розводів. Такі вказівки – нормальна практика шкіл, чергові учні щодня роблять ці речі ще з часів Союзу. Та які нюанси маємо сьогодні? Вирішила дізнатись журналістка «Терену».
То де вказано, що учні мають чергувати? Чи суперечить це вимогам у рамках реформи Нової української школи? Хто повинен прибирати? Та врешті, що робити, якщо дитину змушують це робити за допомогою адміністративного тиску?
У санітарних нормах, прийнятих державою прописана робота із самообслуговування учнів. У документі зазначено, що вони можуть виконувати прибирання класних кімнат, кабінетів, лабораторій, але є нюанс – за участі у цьому вчителів, класного керівника. Залишати все на дітей – не зовсім правильно. У цих же нормах зазначено, що прибирання має здійснюватись у спеціальному одязі.
Отже, допущення учнів до такого виду роботи є, але зовсім не вказано, що це їхній обов’язок, який має відношення до процесу навчання. Чергування у ракурсі примусу учнів, як воно зараз і відбувається, йде всупереч статті 43-1 Конституції України. Адже примусова праця у навчальних закладах – це злочин. Заборонена робота із значними фізичними навантаженнями, прибирання вулиць від снігу, прибирання санвузлів, майстерень, спортзалів, їдальні, сходів, тощо.
У статті 53-й нового закону «Про освіту» участь школярів у заходах, що не пов’язані з рамками освітньої програми, не допускається.
У частині 4-й цієї ж статті передбачено, що в учнів є обов’язки, передбачені законом і шкільним статутом. Це документи, з якими мають ознайомитись батьки ще до того, як виникатимуть непорозуміння.
За словами юристів, жоден учень не зобов'язаний брати участь у шкільних суботниках чи прибирати в класі. Цю роботу мають виконувати працівники школи, на яких покладений цей обов’язок.
Та що ж робити, якщо дитину змушують чергувати та тиснуть на неї? Слід звернутись з відповідною заявою до директора школи. Якщо питання гальмується – написати звернення до управління освіти. Якщо і це не подіє, то є підстави позиватись до суду.
«Терен» запитав думку дорослих та учнів закладів Зборівської громади. Думки та зізнання дітей вразили полярністю.
Ось що думає про це аудиторія фейсбуку, здебільшого це дорослі люди, старші 25-ти років.
– Мені це все не подобається. Дитині і так вистачає навантажень, потім ще й домашнє завдання. А коли відпочинок?
– Після себе прибирати мають, а в загальному, то для чого тоді прибиральниці?
– Власна праця вчить дітей шанувати чужу. Але головне, щоб не на оцінку. Та в кожному класі є ті, в кого алергія на пил, звільнення з фізкультури і просто батьки, які проти, щоб їхнє чадо схилило корону.
Вразило, що загалом діти і молодь «за», але хочуть добровільного формату і відповідного ставлення, яке є не часто.
Для багатьох дітей – це проблема, але не через лінь і любов до биття байдиків, а через те, що якість прибирання стала прирівнюватись до додаткового предмету освітнього процесу, сфера конфліктів у класах, та між вчителями і учнями.
– У нас в класі щодня конфлікти з приводу чергування. Не кожному виходить, в результаті – клас не почергований. І через це на нас кричать. Коли погано хтось почергував, то і клас, і вчителі, і нові чергові – роблять зауваження.
– Мене дуже дратує ця тема. Було таке, що керівництво закладу морально «гризло» нас за «сиву» підлогу, хоча ми її мили, а якість все одно не влаштовувала. Мені не здається, що це робота на оцінку.
– Навіть сьогодні у мене була така ситуація. Коли почергувала, то наступного дня «получила» через те, що не вигорнула сміття усіх учнів класу з їхніх поличок. Або ще й кажуть «А що ти вдома теж так погано прибираєш?».
– У нас класний керівник кричить на чергового учня перед всіма, якщо почергували не настільки добре, як треба, можуть і до батьків подзвонити. Це нормально?
– Дуже часто через це проблеми, бо після уроків є ще репетитори чи інша школа, хобі, але це нікого не цікавить. Найбільше дратувало, коли зробили зауваження про те, що маю прибирати ідеально тільки тому, що я дівчинка.
Як виявилось, головна проблема теми – ставлення, бо разом із тим бліц-група стверджує наступне:
– Як на мене, то чергування в класі потрібно для учнів, щоб привчити до чистоти, самостійності. Але це не мають оцінювати на рівні зі знаннями.
– Нічого поганого немає в тому, щоб тримати за собою порядок. Якщо правильно подати це дітям – вони самі захочуть прибирати. Вигадати якісь заохочення, конкурси.
– Я у свій час не стикався з тим, щоб робили зауваження чи примушували. Нічого поганого у цьому нема.
– Я особисто за те, щоб примусово це припинили робити. Адже я йду до школи перш за все вчитись, а не бути прибиральником номер 1.
Порушення цієї теми продемонструвало, що завжди будуть різні думки щодо теми чергувань, а от компроміс знайти слід. А дорослим варто просто поговорити з дітьми. Бо неабияк дивує щирість, відкритість, прагнення справедливості зі сторони дітей, які почали активно ділилися думкою та історіями. На жаль, така відсутність страху говорити не завжди є у школах і навіть вдома.
Ми пам’ятаємо, що раніше було так, а не так. Що колись було і не дивним збирати картоплю на місцевому колгоспі і виходити добровільно-примусово на марш 1 травня. Але чи ходять у європейських школах щодня школярі із відрами і швабрами, бо бояться зауваження у щоденник? Відповідь очевидна. То, може, прагнути слід до кращого, а не до традицій країн колишнього Союзу? Нас досить багато часу виховували, як терплячих рабів, давайте спробуємо викорінити це у нових поколіннях і будемо просто домовлятись, що чистота потрібна усім, та її потрібно і важливо зберігати, але без тиску і булінгу.
Фото авторки