На Тернопільщині є громада, яка має свій …смак (фоторепортаж)

Етногастрономічний  фестиваль «Смак Золотого Потоку» відбувся на Тернопільщині

Макаран, балабухи та «Баба» з п’єца»

Чи траплялася  вам колись нагода в один день посмакувати стравами, які, переважно, господині готують у певні дні року, скажімо, до Різдва, Великодня, Маковея, Спаса? Або скуштувати різноманітні, ну дуже смачні наїдки, назви яких ви почули вперше? І все це, повторюю, в один день, на одній локації, а точніше – на відкритому повітрі, у тіні вікових дерев?  Але не буду інтригувати. Є таке місце, де це все можливе.

Воно – у Золотому Потоці, селищі міського типу на Тернопільщині, що за майже сто кілометрів від обласного центру розкинулося  неподалік Дністра .

Саме тут минулої неділі і відбувся етногастрономічний  фестиваль «Смак Золотого Потоку»

Отож, на центральній вулиці селища, де розташована центральна садиба Золотопотіцької ОТГ вже вдруге проводять такий фестиваль, організований за підтримки Програми USAID Ukraine - DOBRE та Західноукраїнського ресурсного центру.

Того дня у Золотий Потік прибули знані господині із 11-ти сіл, які входять в єдину громаду. А приготували вони, немало-небагато, а понад 200 страв!

Наприклад, із села Сокілець господині привези макаран. Одразу ж скажу, не плутайте цю страву із звичними макаронами.

- Її приготувати дуже легко, - розповідає учасниця фестивалю Олеся Микуляк. – Берете дрібно нарізане домашнє тісто, відварюєте, проціджуєте, залишаєте, аби вистигло. Окремо заливаємо окропом родзинки, залишаючи їх на 5-7 хв у воді з цукром, збиваємо 6 яєць, все це змішуємо, додаємо трохи жиру, кладемо у форму  і запікаємо до 40 хвилин у духовці. Можна додавати і яблка, іноді додають м'ясний чи курячий фарш, - каже пані Олеся, демонструючи свій сокілецький макаран.

А ось ще одна учасниця фестивалю - Галина Григоришин, директор школи із райцентру Бучач. Вона живе у селі Соколів, що належить Золотопотіцькій громаді, тож не могла не приїхати на таке кулінарне свято.

- Я сьогодні тут презентую балабухи, квашені бурячки, є і спечені у печі тертюхи. Балабухи колись переважно готували дівчата на свято Андрія, робили їх увечері. Пропорція один до одного – товчена картопля, домашній сир, яйця, все перемішую із сіллю та перцем, ліплю такі кульки, кладу це все на змащене деко, зверху ще яйцем змащую – і в духовку. Виходять такі смачні запечені кульки, - каже Галина Григоришин.

Серед розмаїття наїдків мою увагу привернула страва за назвою «Баба» з п’єца». Її приготувала  Антоніна Кордівська  із Золотого Потоку. Каже, що це – традиційна страва селища. Випікається вона обов’язково у печі. Тож готують терту картоплю, додають яйця, терту цибулю, перемішують, ще й часник, перець, сіль, дають, щоб все це встоялося і кладуть у піч. А згодом витягують звідти «Бабу» з пєца»…

«Креплики» від весільної господині та квашена риба з Дністра

Перерахувати усі презентовані страви непросто. У майже тисячі гостей цього гастрономічного свята очі розбігалися від домашніх делікатесів. Але назву бодай ще одну страву, яку приготувала для фестивалю відома в окрузі  весільна господиня, пенсіонерка, Марія  Федорончук  із Скоморохів.

– Привезла  вареники-«вушка» з грибами - креплики. Бачите, які вони файненькі, маленькі, а всередині білі грибочки. То мене ще бабця навчила їх робити. У нас ліси навколо, річка близько, все своє, натуральне. М’яса багато не звикли їсти. Городина, лісові ягоди, гриби, все на зиму заготовляємо. Їмо різні каші, бачите, ось тут є така  запіканка, рибні різні страви, - розповіла поважна господиня.

Поруч із нею - стіл, закладений глибокими тарілками із стравами, серед яких і рибні.

- То все із нашої дністрової риби. Кажуть, що там є до 100 видів. То на столі завжди її маємо. І в’ялену, і смажену, а щоб на довше було – квасимо. Для квашення риби беру дві літри води, півлітри оцету, 100 гр солі, заливаю почищену і порізану на шматочки рибу і в такому маринаді із перцем, сіллю, лавровим листком тримаю добу. Тоді вже можна їсти. Кісточки риби стають настільки м’якенькі, що дитина може ту квашену рибу куштувати, - розповіла Іванна Кринична із Возилова.

Щоб туристи відчули  «смак громади», а люди – доходи

Голова Золотопотіцької громади Ростислав Кушик каже, що ідея  проведення етногастрономічного фестивалю виникла тоді, коли задумалися над тим, як привернути увагу туристів, отримуючи від їхніх відвідин певний зиск.

- Те, що є навколо нас – гріх було би не показати туристам, тим, хто любить подорожувати. Замок, старий палац, Русилівські водоспади, що там казати,  у Дністровському каньйоні є просто дивовижні місця. А якщо до цього всього ще додати автентичні страви, то це ж прекрасно! Подорожуючі можуть і наші чудові околиці оглянути і страв різних скуштувати. Отож, перед тим, як вишукати оригінальні рецепти у всіх наших одинадцяти селах, ми опитали сільських господинь. Попросили допомогти нам експерта, відому дослідницю української кухні Олену Брайченко.  І вона відгукнулася на наше прохання. Ми вже бачимо, що такі етно-страви із якісних, екологічно чистих  продуктів туристам подобаються. У нас - близько десятка «зелених садиб», де туристи можуть і переночувати, і страви смачні скушутувати. Тож такі фестивалі практикуватимемо й надалі. Вони згуртовують громаду, це набирає розголосу, людей все більше приїжджає до нас, - розповів Ростислав Кушик.

У день проведення фестивалю «Смак Золотого Потоку» відбулася і концертна програма із піснями та театралізованими сценами на тему українських страв. А ще цього дня гості фестивалю і жителі громади побачили відеоролик про туристичну привабливість цього куточку Тернопільщини, де на екрані Юрій Андрухович провів своєрідну екскурсію історичними, природними, заповідними тутешніми місцями і садибами, де готують автентичні страви.

Що ж, видно з усього, етногастрономічний  фестиваль, який відбувся у Золотому Потоці – лише частинка осмисленої спільної  роботи  усієї громади. Аби не тільки її гості відчули «смак» громади, але й вона сама, отримувала від подібних проектів і задоволення, і певний достаток.

Фото автора