Серед робіт тернопільської вишивальниці є й «Зорі Тернополя» (фото)

Понад 25 років Людмила Мерва займається вишивкою — за цей час створила стільки виробів, що й рахувати перестала. Каже: «тепер просто записую в блокнот, називаючи так, як сама, так би мовити, охрестила. Приміром, серед них є «Зорі Тернополя», «Смарагдова ніч», «Карпати». Думаю, що всього створила понад сотню вишитих рукотворів».

Пані Людмила мешкає у селі Біла, що неподалік обласного центру. Вона — кандидат педагогічних наук, працює в Тернопільському національному педагогічному університеті на факультеті мистецтв. Нині продовжує роботу над докторським дослідженням, пов’язаним із трансформацією орнаментів та їх адаптацією до народних традицій.

Серед виробів майстрині вишиті предмети одягу — сорочки, блузки, плаття, рушники, ікони та вишиті на полотні молитви, а до цьогорічного Великодня оздобила орнаментом навіть писанки.

Любов до голки з ниткою співрозмовниці прищепила бабуся. Першою та вагомою роботою був вишитий рушник на весілля. Його створила швидко та вправно, так, що бабуся втішилася вправністю внучки. З часом вишивка відійшла на другий план через клопоти, сім’ю та роботу. Аж раптом хвороба сина спонукала знову взятися за голку з ниткою — коли син лежав під крапельницею, пані Людмила молилася, читала та вишила рушник. Син одужав, а вишитий рушник ретельно зберігають у сім’ї.

Від того часу вишивка стала щоденною потребою: «Не пригадую дня, коли не поклала б жодного стібка на тканину, — розповідає Людмила Мерва. — За ці роки, проведені з голкою та ниткою, зрозуміла, що вишивка — це моє хобі, робота, задоволення, медитація, психологія, творчість. Для мене вишивка — джерело енергії, а водночас вона заспокоює, додає сил, мотивує, надихає. Коли вишиваю, то впорядковуються думки, визрівають нові плани на наступний день». 

До створення кожної речі співрозмовниця підходить відповідально, не підганяючи оформлення ідей та не прискорюючи ходу роботи. «Кожна вишиванка — як дитина. Спершу зароджується ідея, відтак необхідно виносити її, і аж потім вона народжується — втілюється у матеріалі. Це непростий та довготривалий процес. Подеколи він затягується на рік, а буває, й на більше. Вишивка кожної речі неповторна й власне результат приносить задоволення. Саме тому всі мої вироби однаково важливі та дорогі для мене — всі люблю». 

Вишивка — це не тільки власне вишивання. Це ще й підготовка, багаж знань. Так, велику роль у створені вишитого виробу відіграють знання з кольорознавства та композиції, основ орнаментики. Проте й не менш важливе занурення у вивчення народних традицій та обрядів — адже тут значення має кожна деталь та послідовність дій. І окрім того, не менш цінна для досягнення високоякісного результату обізнаність із сучасними технологіями, адже для багатьох творів Людмила Мерва сама розробляє схеми — допомагає у цьому спеціальна комп’ютерна програма. Також у створенні схем сприяє тематична література — книжки та посібники, котрих у співрозмовниці є надзвичайно багато. Інколи, каже, достатньо перегорнути кілька сторінок із зображеннями орнаментів, як виникає ідея.

На запитання, який етап роботи над вишитим виробом найвідповідальніший, майстриня-вишивальниця відповідає, що це розробка ескізу. Важливим є прорахунок всього до найменших деталей — вибрати нитки потрібного кольору, пропильнувати, аби кольори гармоніювали та доповнювали один одного, правильно розмістити на тканині. До речі, співрозмовниця зізнається, що в роботах намагається не використовувати чорну барву — замінює її на темно-коричневу, або темно-синю. А ось візерунки в зелених і бордових тонах складаються легко. «Звісно, коли йдеться про роботу на замовлення, відчуваю подвійну відповідальність, бо ж хочу створити високоякісний виріб, котрий сподобається людині, котра замовила вишиванку», — каже Людмила Мерва.

Серед вишивок співрозмовниці чимало тих, котрі перегукуються зі старовинними українськими візерунками. «Найбільше люблю відновлювати та реставрувати старовинні орнаменти. Крім того, до душі трансформувати візерунки різних народів та адаптувати їх в українському напрямку, — пояснює майстриня. — У роботах найчастіше застосовую косий хрестик, дуже полюбляю комбінувати цю техніку з декоративними швами. Для того, щоби вироби були оригінальними та неповторними, щоразу освоюю нові шви. Наразі володію технікою виконання близько трьох десятків швів, планую не зупинятися на цьому та опанувати нові, котрі неодмінно реалізую в роботах».

Останнім часом вишивані вироби набувають щораз більшої популярності.  «Сьогодні в моді сучасна інтерпретація старовинних орнаментів і не тільки в одязі — ними оздоблюють предмети вжитку та побуту, — погоджується майстриня та пояснює. — Це неспроста, бо ж вишиванка — те, що ідентифікує нас як націю. Вона висловлює любов до рідного, до свого, до народного». Людмила Мерва помітила, що найбільшою популярністю користуються вишиванки з геометричними взорами, проте деяким до душі й зооморфні візерунки. Дівчата найчастіше обирають квіткові орнаменти.

Наостанок прошу Людмила Мерву дати пораду тим, хто замірявся вишити свій перший виріб. Співрозмовниця радить не боятися та починати вишивати — все неодмінно вийде.

Інна Віконська 

Фото надала Людмила Мерва