Тернопільська дизайнерка про те, як давні візерунки зробити модними 

Якщо елементи давньої української вишивки сполучити із сучасними тенденціями, вийде річ із глибокими традиціями, що вписується у наше життя двадцять першого століття. Тернопільська дизайнерка Іванна Сивак у своїх виробах поєднує самі такі риси. Каже, здавна її захоплював традиційний одяг українців, а осучаснюючи його давні елементи, надає їм нового життя 

Із дизайнеркою я поспілкувалася про те, як доречно використовувати елементи гардеробу із вишивкою, у чому привабливість давніх орнаментів та який одяг буде актуальним цього літа.

— Коли приїжджаю в село до бабусі, обов’язково переглядаю старі світлини. Весільні вбрання із цікавими сукнями та розкішними вінками, повсякденний стрій — від краси одягу на давніх фото у мене просто мурашки пробігають по шкірі. Але, коли не зберегти ці традиції нині, завтра вони можуть зникнути, — розповідає пані Іванна. — Мене приваблює історія, котра стоїть за українським вбранням, його самобутність. Це наша культура, котру маємо підтримувати.

Я естетка, тому в народному строї мене приваблює і його вигляд — особлива колористика, багатство візерунків. У старих сорочках  — магія. Проте ми живемо у сучасному світі, тому, створюючи одяг, відштовхуюся від давніх візерунків, а далі переосмислюю їх, додаю модних тенденцій. Думаю, осучаснена вишиванка підтримує життя традицій. Хай краще молодь одягає такі, ніж уникає. Я вважаю за свій обов’язок і обов’язок мого покоління робити все, щоби давні традиції жили. 

Я дуже люблю експериментувати, часто беру тканину, й вишиваю, наче малюю, імпровізуючи, вигадуючи орнамент,. Мене надихають старі сорочки. Якось знайшла в інтернеті фото борщівської сорочки із рослинним орнаментом, котра мені дуже сподобалася, і хоча зображення було низької якості, вдалося створити на її основі схему вишивки. Я так багато вклала у цю вишивку свого, що від оригіналу залишилась тільки частина, все інше — моя інтерпретація, поєднана із кольорами та візерунками інших культур. А якось основою схеми вишивки стала частина орнаменту килима. Я часто використовую давні українські символи — творчо опрацьовую їх та вплітаю у вишивку, приміром, в одній сорочці стилізовані зображення пташки та берегині виконала в стилі бохо. 

— Ви реалізували Hustka project, присвячений українській хустці. Так привернули увагу до цього елементу гардеробу, його історію та звичаї, пов’язані з ним. Чим цей елемент одягу привернув вашу увагу? 

—  У моєї бабусі було понад три десятки хусток. Щоразу, як приїжджаю у село, виймаю їх зі скрині та розглядаю. Це неймовірно розкішні хустки, котрі дарують мені натхнення. Їхні кольори, візерунки — те, що спонукає до творчості. Орнаменти хусток настільки самодостатні, що їх можна переносити на сорочки чи інші вироби — і ці речі матимуть привабливий вигляд, набуватимуть глибини. 

Працюючи над Hustka project, мені хотілося популяризувати хустку, нагадати про неї, повернути її у гардероб українок. Адже нині вона не така популярна, як сорочка. Це раніше хустина була повсякденним атрибутом — захищали від сонця та холоду, у неї загортали дітей. Пам’ятаю, як раділа, коли бабуся подарувала мені велику жовту хустину. Я була дуже щаслива! І для того, аби звернути увагу інших на цей предмет, а через нього загалом на традиції та історію та традиції нашого народу, запропонувала тернополянкам зазирнути у бабусині скрині та одягнути хустки.

— А як можна використовувати хустку нині? Із чим її доречно поєднувати? 

— Хустки — неординарне доповнення образу. Нині можна обрати дуже різні — і за складом, і за розміром, і за малюком. Мабуть, класичний варіант — пов’язати на шию, красиво задрапірувавши та підібрати одяг, аби кольори й орнаменти доповнювали одне одного. Якщо хустка — центральний елемент образу, то можна по-різному зав’язати її на голову, приміром, як то робила Солоха у “Вечорах на хуторі близь Диканьки”,  або по-іншому — варіантів того, як жінки колись пов’язували хустки, дуже багато. Хустка може доповнити діловий образ, якщо кинути її на плече й пропустити під бортик піджака. Крім того, пошила спідницю з шалянової тканини, яку використовують для хусток — створила не одну таку — вони мають значний попит, у тому числі в закордонних покупців. 

— А як ви використовуєте хустки? 

— Використовую як яскравий аксесуар в особливих випадках, наприклад, на свята. 

— А з які інші традиційні елементи українського одягу будуть актуальними у повсякденному гардеробі? 

— Речі із вишивкою актуальні завжди. У сучасних речах вишивка для мене скоріше естетичний елемент. Її використовую по-різному, для різноманітних речей, наприклад, декорую нею взуття — броги, лофери, черевички, сумочки, одяг — кардигани і звісно, сукні спідниці та блузки. 

Одягаючи такі вироби, треба пам’ятати, що комбінувати їх слід обережно. Оптимальний принцип — мінімалізм. Якщо поєднати вишиті взуття, сумку, сорочку — це спотворить образ, а кожен виріб втратить свою красу. Тому найкраще зупинитись на одному елементі вбрання з вишивкою і до нього підібрати інші складові, котрі не перебиратимуть на себе увагу, а доповнюватимуть образ і робитимуть його цілісним. Тому доцільно вишиту сорочку поєднати із джинсами. Те саме правило діє у випадку вибору хустину — якщо вона домінуватиме у вашому образі, то інший одяг має перегукуватися з нею, проте бути непомітним. Крім того, потрібно слідкували, аби аксесуари доповнювали образ, проте не перекрикували його головний акцент. І, звісно, варто дотримуватися свого стилю, знайти те, що буде вашою родзинкою.  

— І наостанок дайте кілька порад про модні тенденції в етностилі цього літа. 

— Один із головних елементів одягу модниць цього літа — комірець, зокрема, й вишитий. Особливо актуальні масивні комірці. Їх можна поєднувати із сукнями. сорочками та навіть светриками. Якщо говорити про тенденції у вишивці, то модними є етномотиви, виконані в актуальних кольорах — смарагдовому, лавандовому, фуксії, жовтому та сірому, звісно, не виходить з моди класика — червоний, білий та чорний. 

Інна Віконська

Фото надала Іванна Сивак