«Це ідентифікація мене, як українки», - тернопільська військовослужбовиця через любов до Прапора перестала спілкуватися з рідними

Офіцер-психолог Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку, молодший лейтенант Юлія Євстратова родом з Херсонщини. Вже років п'ятнадцять дівчина проживає в Тернополі. Стільки ж триває її свідома любов до Прапора та іншої державної символіки.

- Не скажу, що я ніколи не любила прапор. Я сприймала його як щось належне, те, що було саме по собі. За все своє свідоме життя, якщо не зважати на події після 2014-го, його ніхто не захищав, не виборював права. А тим паче на Східній Україні, звідкіль я родом, - розповідає Юля.

Для дівчини все змінилося після візиту в Крим, де мешкають її рідні.

- На жаль, не можу згадати точний рік - 2005-2007 - проте це було на День Незалежності. Мій брат живе в центрі Сімферополя... Зранку ми почули з вулиці якийсь шум, гамір, музику. Я подумала, що так почалося святкування, проте, коли визирнула у вікно - отетеріла. Ви тільки уявіть: 24 серпня на День Незалежності України в незалежному українському місті роз'їжджали автівки з російським триколором... Тоді мене вперше охопила лють за наш рідний синьо-жовтий стяг. Відтоді Державний Прапор є не тільки в моєму домі, але й у серці, а віднедавна - на моїй формі.

Власне любов до національного й призвела до розриву стосунків з рідними.

- З братом та іншими родичами, які живуть в Криму, я перестала спілкуватися після самопроголошеного референдуму. Й досі не можу збагнути, як можна проміняти рідне, як можна байдуже здатися ворогові.

Чи не найбільше жінку злить невміння пояснити своє ставлення до Прапора.

- На сьомому році війни багато хто живе так, ніби нічого й немає. До сьогоднішнього свята проводився флешмоб, у якому людей просили пояснити, що для них Прапор. І знаєте, більшість не можуть сказати ні слова! Як так? Прапор - це ідентифікація мене, як українки. Це - кольори свободи, незалежності, сильного духом й тілом народу. Мене злить, що люди цього не розуміють.

Після подій 2014-го Юля вирішила не просто любити свій Прапор, але й захищати його. Тому вслід за племінником стала військовослужбовицею, вже двічі мала ротацію.

- Я вірю, що саме під синьо-жовтими кольорами ми здобудемо перемогу.

Фото Юлії Євстратової