Тернопільську вишивальницю надихають навіть вірші (фото)

Оксана Требецька з Тернополя вже близько двох десятків років не розлучається з голкою — щойно завершує один виріб, одразу береться за інший. У своїх виробах — а зараз пані Оксана найчастіше працює із різноманітними елементами одягу — застосовує різні види швів, поєднує їх із мережками. Любить брати за основу старі візерунки, а відтак пристосовувати до виробу. 

Співрозмовниця каже, що праця над вишивкою аж ніяк не проста — складно буває не тільки в фізичному плані, бо ж це години кропіткої роботи, де треба приглядатися до найдрібніших деталей, пальці бувають геть втомлені від монотонної роботи, а й в технічному — бо ж треба переробити схеми візерунків, допасувавши під конкретний виріб, під нього ж продумати вдале розташування вишитих елементів, а ше дібрати нитки так, аби їхні кольори якнайкраще пасували одне до одного та ще й до візерунка. Проте ці зусилля варті результату.

Із Оксаною Требецькою поспілкувалася про різні аспекти вишивальницької роботи, про те, чому її привабила вишивка і ось вже двадцять років не відпускає, а ще про орнаменти й техніки.

— Доброго дня, пані Оксано. Один із ваших альбомів у фейсбуці називається “Моє життя — суцільна вишиванка”. Чому? Як сталося, що ваше життя — суцільна вишиванка?

— Моя професія — зв'язківець. Через сімейні обставини була змушена залишити роботу й стати домогосподинею. У той час я вирішила зайнятися вишивкою. У вишиванні приваблює сам процес. Всього, що відчуваю чи то створюючи, чи то розглядаючи вишивку, — не передати словами, бо емоцій та почуття йдуть зсередини. 

—  Як давно ви вишиваєте? Пам’ятаєте свою першу вишивку, коли зрозуміли, що голка й нитка — то ваші інструменти? 

— Мама захопила вишиванням ще у третьому класі. Я починала з невеличких серветок і рушничків, покривал на крісло й телевізор — була тоді така мода. 

Першу повноцінну вишивку я створила в п'ятому класі, то була велика вишита прошва на подушку, потім на ній подушці сиділа на своєму весіллі. А вже через купу років професійна майстриня переробила її мені на вишиванку. То був єдиний випадок, коли одну річ переробила на іншу — я противниця перероблення старих вишитих речей, як ось сорочки чи рушники, на «дизайнерські» вишиванки.

Інші знакові для мене вироби створила для маминої подруги. Тоді я була ще школяркою, а мамина подруга важко хворіла, вона знала, що я вишиваю, тому попросила довишивати два рушники, котрі вона розпочала, проте через стан здоров’я не могла доробити. Це була дуже відповідальна робота, мені хотілося допомогти цій жінці, а, з іншого боку, хотілося після школи побігати з подругами. Через поганий зір, у тих рушниках було багато помилок, тож довелося пороти й вийшло, що ті рушники вишила майже повністю сама. Але, коли зробила це, мене переповнювала гордість, бо допомогла маминій подрузі. 

Серйозно за вишивку я взялася близько двадцяти років тому. То були переважно картини на релігійну тематику, а крім того, натюрморти й портрети — вишила майже півсотні картин. Потім я охолола до них, мені захотілося проявити себе в одязі. На сьогоднішній день вишила близько вісімдесяти одиниць одягу — сукні, блузки, сорочки, комплекти. Буває, вишиваю чоловічу сорочку, а потім за рік-два, іноді навіть три, просять створити сукню до пари, дитячі та підліткові сорочки, сукню — трапляється, вишиваю одяг для цілої сім'ї.  

— Про одну із сорочок ви написали, що це сорочка-мрія, бо давно хотіли її створити. Як народжуються ідея таких сорочок-мрій? Що особливого у їх втіленні?  

— Кілька років тому в інтернеті побачила зображення давньої чоловічої сокальської сорочки. Ми, вишивальниці, називаємо такий візерунок «левики», бо там вишиті ці звірі. І так ця сорочка мені запала в душу... А недавно клієнта вибрав саме цю схему. Я була дуже втішена та «відірвалася» на цій сорочці, використавши, крім хрестика, різноманітні техніки вишивки, а ще мережку — фантазія розгулялася. 

— До речі, а чим найчастіше надихаєтеся? 

— Надихають роботи подруг-вишивальниць, картини, та й навіть вірш може надихнути на вишивку. Крім того, люблю переглядати ресурси, де зібрано багато фотографій старих сорочок. А ще ж є чимало майстринь, котрі оригінальні створюють схеми, багато книжок, присвячених вишивці, та періодичних видань.

— Здається, ви часто працюєте зі старими візерунками (чи то мені так здалося)? Що вам у них подобається? 

— Так, працюю, проте адаптую їх під сучасний крій. Реплік старовинних сорочок я не створюю — то дуже кропітка та відповідальна робота. Додаю до них своє — приміром, візерунок виконую у різних техніках, розбавляю мережками. І виходить новий виріб. Хоча одного разу створювала сорочку за мотивами давніх чернігівських сорочок — то була дуже відповідальна робота, все ж вона мені вдалася. 

— Як розумієте, що візерунок “ваш”? Чи є у вас улюблені типи візерунків? 

— Не завжди знаю, якою буде сорочка. Є частина орнаменту чи частина схеми — уже, коли працюю над виробом, то бачу, де що втулити — який потрібно використати шовчик, де додати мережку, дуже часто треба підбирати кольори під конкретний випадок. 

— Читала ваші описи сорочок, і помітила, що ви використовуєте багато різноманітних швів — ретязь, оксамитовий, пшеничка, жито, ретязь, стебловий, верхоплут, солов’їні вічка, тамбурний, застосовуєте вузликові шви й техніку набирування... Розкажіть, скількома видами швів й техніками вишивки ви володієте? 

— Знаю до трьох десятків різних технік. Вважаю, що то дуже мало й постійно опановую нові. Буває, починаю вишивати сорочку новим швом і навіть не пробую на шматочку тканини, а відразу роблю начисто. Звісно, буває страшно. Але найчастіше все виходить так, як планувала, і я задоволена. Шви забуваються, тож іноді, коли беруся за ті ж самі через кілька місяців, доводиться їх наново вчити. 

— А чи є шви, з якими треба добряче намучитися, аби виконати?

— Такого зазвичай не буває, хоча труднощі іноді виникають. Складності частіше із кольорами — дивишся на схему й кольори не гармонують між собою. Сидиш, підбираєш один до одного й третього кольорів, нерідко буває, доводиться пороти, й перешивати. Тоді знову підбираю. І коли розумієш, що нитки підходять одна одній, то приходить полегшення, спокійно працюєш далі. 

— А ще у вишивках ви часто використовуєте різноманітні мережки — настил, ляхівка, петлева, панка… В чому їхні особливості?  

— Особливості у техніці виконання мережок і тому, який вигляд вони мають. Іноді виконую їх під колір тканини, а буває, — кольоровою ниткою, котра присутня в основному візерунку виробу, так створюю цікавий ефект. Мережкою можна виконати основну частину візерунку, або використати її для відмежування частин візерунку. 

Є прості мережки, як ось одинарний прутик, чи подійний та роздвоєний, вісімка, черв'ячок. Складніші — гречка та вівсяночка, лучка, ляхівка подвійна, потрійна та багаторядкова з настилом. А ще ж прості можна комбінувати зі складними. Тож варіантів безліч.

— У багатьох виробах ви поєднуєте кілька швів. Що потрібно враховувати, комбінуючи їх? 

— До того, аби поєднувати різні техніки, мене надихнули буковинські сорочки: для них характерне поєднання різноманітних технік і настільки вони мені запали в душу, що якось почала схеми, створені для хрестика, розбавляти іншими техніками — гладдю, набируванням, солов'їними вічками, ретязем... До речі, ретязь — то мій улюблений шов, саме зараз працюю над роботою, де його дуже багато, стільки ще не використовувала, взялась на страх і ризик, але роботою дуже задоволена. 

Коли підбираю шви, дивлюся, щоби пасували, гармонійно взаємодіяли. 

— Ви створюєте вишиванки для жінок і чоловіків. Чим візерунки та кольори для чоловічих сорочок відрізняються від схем для жіночих?

— Якщо створюю парні вишиванки, то візерунки практично нічим не відрізняють, хіба розташування вишитих елементів буде різним.  Квіткові візерунки теж можна використати для жіночих і чоловічих сорочок, але для чоловічих зазвичай виконую такі візерунки в темних тонах. Зазвичай чоловіки надають перевагу геометричним орнаментам. Для жіночих виробів вибір ширший — різноманітні квіткові візерунки, їх поєднання з геометричним.

— Побачила, що ви оформлюєте вишивкою також браслети й сумочки. 

— Браслети роблю рідко, хіба маю перерву між роботами, але її практично нема, бо щойно доробляю одну, то крою іншу. Як є день без роботи, то вже якась паніка вмикається, тоді шукаю шматочки матерії та вишиваю браслети — їх дуже любить моя дочка. Сумочки створюю ще рідше, хоча буває, оздоблюю готові в комплект до сукні чи сорочки. 

— І наостанок. Як поводитися із вишитими речами, аби вони не втратили вигляду? Яке особливе піклування їм потрібне? 

— Звісно, ставитися до вишитих виробів потрібно бережно. Як правило, перу вишиті вироби в воді тридцять-сорок градусів вручну з додаванням гелю до прання. Виполіскую кілька разів, додаючи у воду оцет. Вишиті вироби з німецьких тканин «Цвейгард» перу тільки в машинці при тридцяти градусах з гелем до прання. При машинному пранні даю так звану «пастку» — шматочок тканини, щоби виріб не пустив колір. Можна додавати рідкий підкрохмалювач. У жодному випадку не можна вишиті речі чистити у хімчистці — так можна зіпсувати все. Прасую виріб ледь вологим. 

Інна Віконська