Тернопільський шоумен розповів, які книги варто прочитати
Відомий тернопільський шоумент, засновник колективу «Вар’яти шоу», ведучий Сергій Притула нещодавно повернувся з відпочинку.
Чоловік, їдучи у 18-денну відпустку, взяв із собою 5 книг: «Політика воїна» Роберт Каплун, «Жозе Моурінью. Приватна розмова» Роберт Бізлі, «Поштамт» Чарльз Буковскі, «Все те незриме світло» Ентоні Дорр, «Думай як шпигун» Девід Гоффман, які він прочитав за 10 днів. Сергій Притула поділився своїм враженням про кожну з них.
«Політика воїна» - якщо ви читали книгу «Чому нації занепадають», то великого враження на вас ця книга не справить. Проте, у ній є багато цікавої інформації в сенсі моделів управління державою, не пов’язаної з роботою Робінсона і Аджемоглу. Охоплено багато регіонів і зроблено аналітичні зрізи від древньогрецьких полісів до сьогодення.
«Думай як шпигун» - посібник для «чайників», як правильно вибудовувати стратегію мислення у різних ситуаціях. Від побутових до критичних. Таку книгу варто читати, коли вам 18-20 років. В 37-м ти просто читаєш про те, що застосовуєш у повсякденному житті. А… ну і автор – колишній співробітник ЦРУ. Відповідно вся книга просякнута духом незламності американської демократії. Таке собі, хоча, в одному автор правий. США – наймогутніша країна у світі, відповідно їм начхати на бажання інших. Хто сильніший, той і встановлює правила. Це потрібно пам’ятати кожного разу, коли наші політики говорять про успішні перемовини з американськими партнерами.
«Жозе Моуріньйо. Приватна розмова.» Приклад того, як самозакоханий британський журналіст написав книгу про такого ж самозакоханого футбольного тренера. Моуріньйо – геніальний, питань нема, але те, як це подає автор, схоже на легеньке вилизування заду. Тим, хто цікавиться футболом, книга буде цікавою. Хоча, фанам Андрія Шевченка пару моментів у книзі не сподобається. Автор доволі жорстко пройшовся по нашому кумиру і теперішньому тренеру Збірної України в контексті його переходу з Мілана в Челсі і його ККД в команді.
«Поштамт» Чарльза Буковскі – це моє улюблене. Купив, щоб заново перечитати. Генрі Чинаскі – це один з моїх найулюбленіших героїв. Читаючи оповідки про життя цього пияцуги, який живе у режимі «робота-пиятика-секс», я мимоволі згадував часи роботи на «Радіо Тернопіль 106.1 FM», коли паралельно я був «студентським деканом» Інституту Фінансів ТАНГу. Вечірній ефір розпочинався о 18.00, закінчувався о 24.00. Потім всю ніч ми з колегами по радіо чи з інститутськими друзями брали від життя по максимуму, і вже о 6 ранку я повертався у студію, щоб провести ранковий ефір з 6.30 ранку до 12 дня, після чого їхав у Тернопільську Академію Народного Господарства і з 13.00 до 17.00 фактично працював третім методистом у деканаті. Після чого збирав манатки і виїжджав на радіо, бо о 18.00 у мене знову ефір. І так 2-3-4 доби поспіль. Різниця тільки в тому, що у мене завжди на обрії майоріли перспективи, а у Чинаскі – «жизнь-бєзнадьога»! Цю книгу однозначно треба прочитати усім незалежно від віку.
«Все те незриме світло» Ентоні Дорра. Автор був мені досі невідомий. Книгу придбав за рекомендацією продавчині у книжковому магазині. І не пошкодував. Книгу проковтнув за добу! Неймовірна історія перехрестя доль сліпої французької дівчини і німецького вояка, який пройшов гітлер’югенд. Історія, яка охоплює період з 1934 по 1944 рік. Переклад твору – фантастичний! Авторам адаптації – низький уклін! Спойлерити не буду, але якщо у вас є бажання прочитати щось світле, добре, щось, що вселяє віру в людство – прочитайте цю книгу. Місцями на очі виступали сльози. Так, я достобіса чутливий.