«Україна має найдавніший у Європі християнський герб» - Леся Коковська-Романчук (фото, відео)

Творчість поета залежить від натхнення, а робота прозаїка – важка фізична праця, стверджує єдиний автор із Тернопілля, який удостоївся звання «Золотий письменник України» від «Коронації слова», - Леся Коковська-Романчук.

Нещодавно вона репрезентувала тернополянам свій новий роман «Благословен, хто йде» (читайте ТУТ – прим.). За нагоди, поділилася із шанувальниками своєї творчості планами на найближчі роки. Виявилось, вони – доволі масштабні.

- У житті немає нічого випадкового, - пригадує письменниця. - 7 жовтня 2013 року у Тернополі померла моя тітка Текля Романчук. Через 40 днів – друга тітка, Корнеля із Гусятина. Ще через 40 днів смерть утретє завітала до нашої родини і завдала найстрашнішого удару, забрала наймолодшого із нас – мого сина Сашка. Вона завдала такого удару, після якого не живуть… Минув гіркий і скорботний рік. Уже 7 жовтня 2014-го ми поминали тітку Теклю. І згадалося, як монахиня сказала на похороні, що цьоця померла у день своїх іменин, у день святої Теклі.

«Я, як студент - завжди встигаю все, як кажуть, у ніч перед іспитом»

- А що все-таки допомогло повернутися до творчості?

- Це була вона - свята Текля. Я підійшла до жіночої фігури із хрестом, що стоїть ліворуч від входу до Архикатедри і сказала: «Текле, ти ж зцілюєш серця. Допоможи!». І за кілька днів я отримала полегшення…

От, дивлюся тепер я на той стелаж із книгами і думаю: «Мамо-рідна, хто ж це все написав»… Прозаїк – це насправді важка робота. І не тільки тому, що це треба фізично рукою написати чи набрати на комп’ютері. Це ж треба ще знайти те кожне слово. Іноді його доводиться шукати у дуже різних місцях. А коли ти ще й хочеш написати книгу так, щоб вона була чесною, правдивою, щоб вона базувалася не на вигадках, а на історичному тлі, на фактах, то стає удесятеро важче.

- Попри це, ви ризикнули зазирнути у перше століття нашої ери…

- Що ми знаємо про життя перших християн? Дуже мало. До нас дійшла лише незначна кількість якихось відомостей. Так, у нас є «Євангеліє». Збереглися апокрифи. Це все – рання християнська література, на яку ми можемо покладатися, як на свідчення людей, які жили у ті часи. Ми знаємо про цих людей, про їхні імена, вчинки. Інколи – про їхні спонуки.

У мене є книги, написані дуже швидко, є такі, які писалися дуже важко і довго. Є книги, які ще не написані. До них власне і належить «Благословен той, хто йде». Я працюю над цією темою уже 7 років, із 2009-го. Книга про святу Теклю, до слова, була написана за 17 днів. Письменник повинен мати час, щоб писати. А такого у мене немає. У будні – робота. Колись були вихідні, а тепер я в неділю – у церкві. Тому 11 липня я пішла у відпустку і сіла писати книгу. Уже 27 липня я віддала її у видавництво. Причому у мене це – «хвороба» хронічна. Я як студент - завжди встигаю все, як кажуть, у ніч перед іспитом.

- Що ж таке насправді - «Благословен, хто йде»?

- Це – книга про апостолів, книга про місійні подорожі святого Павла. Знаєте, це дуже нелегко, коли твої герої Павло, Варнава, інші біблійні персонажі. Якби не ті додаткові відомості, які я отримала із апокрифів, було б дуже важко знати: кому ж там дякує у своїх посланнях Павло, чому він пише про таких людей. Ми іноді собі думаємо, що в ті часи усе було гарно, тихо і мирно. Вони були чемні, благословенні, натхненні. Ходили, всі їх слухали. А насправді, Павло разів п’ять був битий камінням. Очевидно, і калічили його, бо відомо, що потрібна була допомога лікаря. Євангеліст Лука, власне, і був тим лікарем. Згодом він оповів про це своїй учениці - Теклі.

Там досі 500 людей розмовляють арамейською – мовою Христа

- То хто ж вона була – свята, яка стала покровителькою Тернополя?

- Вісімнадцятилітня дівчина увірувала в Христа. Близько до серця сприйняла побажання апостола Павла зберігати цноту і служити Христу. Вона відмовилася від шлюбу, розірвала заручини і вирішила піти разом із апостолами… Свята Текля, мабуть, була дуже обдарованою Господом жінкою. По-перше, вона мала дуже хорошу освіту. По-друге, щиро прагнула допомагати людям. І саме тому Бог дав їй отой великий дар зцілення, яким вона досконало володіла аж до смерті.

Господь рятував Теклю із дуже важких обставин тричі: вперше – із вогню, загасивши його водою, вдруге - від левів на арені, а втретє – він не дозволив збезчестити уже літню жінку. Теклі було 90 років, коли за нею погналися язичники, аби завдати шкоди, бо вбачали у ній… конкурентку. Так, вона їм заважала, бо зцілювала людей. І коли Текля попросила Господа врятувати її, то розступилася скеля і жінка сховалася. На тому місці постав і досі діє монастир святої Теклі. Її мощі там і покояться - у місті Маалюля, що у сучасній Сирії. І це - єдине місце на землі, де 500 людей досі розмовляють арамейською, тобто мовою Христа. Але Текля – це лише перший крок…

- То поділіться найближчими планами?

- Насправді я пишу книгу про святого Климента. Це – те, про що я не втомлююся говорити усім і щодня: Климент, Климент, Климент… Саме Климент прийшов до мене 8 грудня 2009 року (пам’ять святого Климента, Папи Римського, вшановують 8 грудня (25 листопада за ст. ст.) і 28 грудня в складі Собору кримських святих – прим.). Я тоді взяла в руки книгу, яку мені принесли. Почала читати. З’явилися думки: це – щось не те, воно надто дивне. Але автор писав про те, що знав, базуючись на фактах. Перший розділ був про Володимира - хрестителя Русі. І там було написано: «Коли Володимир хрестив Русь, віра була одна і ця віра була католицькою». Зовсім не у православ’я хрестив князь Русь. Володимир хрестив Русь у християнство. І не треба плутати ці речі. Адже розкол стався у 1054 році, уже після смерті Ярослава. Ось на цьому і завершиться моя друга книга. Героями третьої будуть Кирило, Мефодій і Володимир…Нам потрібно руйнувати міфи, нав’язані нам Москвою. Причому руйнувати їх потрібно зі старту, тобто із самого початку. У цьому і допоможе Климент…

«Я народилася 28 липня, у день святого Володимира»

- Хто ж він такий і чому він для вас такий важливий?

- Насправді, не так уже й багато людей знають, хто такий святий Климент. Він – єпископ Риму. Якщо першим вважати Петра, то він був четвертим. Климент походив із дуже поважної родини Флавіїв, знаменитих патриціїв. У їхньому роду було кілька імператорів. Останній із них – Доміціан, який став жорстоким гонителем християн. Настільки жорстоким, що не пожалів двоюрідного брата Климента і його дітей. Ця історія – надзвичайна, тому я збираюся її написати…

Тим паче, доля Климента нерозривно пов’язана із Україною. Є псевдонауковці, які вигадують нам історію нашої держави. Не треба цього робити. Вона у нас і так – прекрасна і багата! А якщо ми маємо правду, то навіщо нам облуда? Так ось… Свого часу, Климента засудили до смерті, але замінили покарання на вигнання. Відбував він його в Криму, у Херсонесі. Він проповідував, ніс Боже слово. Про це дізнався уже новий імператор Траян. Він звелів стратити Климента. Але на захист стали понад 2 тисячі місцевих християн. Вони не дозволили імператорському сановнику Авфидіану виконати вирок. Вдалося знищити єпископа лише завдяки хитрощам: його обманули, вивезли на кораблі у море, прив’язали до якоря, розіп’явши, як Христа, і втопили. Вони думали, що принижують Климента, але християнина смертю на хресті можна лише возвеличити. Саме після цього якір став одним із символів християнства і прообразом нашого із вами… тризуба, тобто Герба України. Це вже довели історики. Існує чимало праць. Отже, Україна має найдавніший у Європі християнський герб... Частину мощів рівноапостольні Кирило й Мефодій у 867 р. забрали, і тепер вони перебувають у базиліці святого Климента, що у Римі. Іншу частину рівноапостольний князь Володимир забрав до Києва.

- То ось чому вас зацікавив князь Володимир?

- Не тільки. Знову втрутилися числа, дати… Я народилася 28 липня, у день святого Володимира. Тож ми із ним тісно пов’язані. Тож дуже сподіваюся, що із Божою поміччю я допишу те, що запланувала і над чим так ретельно та давно працюю…

Довідка. Тарас Коковський – пастир Української лютеранської церкви, перекладач, проповідник, поет, музикант, виконавець власних пісень. Саме він є консультантом і порадником Лесі Романчук під час написання трилогії на духовну тематику.

Фото і відео автора, а також із відкритих джерел