14 травня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

науковець, педагог, кандидат медичних наук, автор та співавтор понад 70 наукових та навчально-методичних праць, підручників Олена Венгер (1965, м. Тернопіль);

громадський діяч, член ОУН, старшина Українського Легіону під командуванням Р. Шухевича, автор досліджень та інших публікацій Богдан Гірка (1911, с. Доброводи Збаразького району – 22. 04. 1978, м. Х’юстон, США);

педагог, головний диригент дитячого хорового колективу «Зоринка», директор дитячої хорової школи «Зоринка» (м. Тернопіль), Заслужений працівник освіти України Ізидор Доскоч (1940, м.Підгайці — 19 січня 2017, м.Тернопіль).

педагог, редактор, громадсько-політичний діяч, член Проводу ОУН, Ради СУБ, доброволець УГА, військовик УНР Роман Кукурудза (псевдо – Бурковський; 1903, с. Лапшин Бережанського району – 02, 03. 1977, м. Лондон, Велика Британя);

правник, громадський діяч, військовик дивізії «Галичина», діяльний в українських товариствах у діаспорі Лев Стеткевич (1907, с. Плотича Козівського району – 22. 03. 2005, м. Гартфорд, США).

українська політична діячка, журналістка, співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів, дружина Ярослава Стецька Ярослава (Слава) Стецько (уроджена Ганна Йосипівна Музика; 1920, Романівка, нині Теребовлянський район — 12 березня 2003, Мюнхен). Голова ОУН(б) (1991-2001). Перший лідер партії Конгрес Український Націоналістів (КУН). Депутат Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань.

Цей день в історії Тернопілля:

14 травня 1796 року - відкрито «Єпаршеську семінарію», яка згодом стала Волинською. Завданням семінарії було підготувати кандидатів у священики для парафій, які перейшли з греко-католицької церкви в православну. Спочатку семінарія знаходилась у приміщенні Преображенського монастиря в м.Остріг. З квітня 1836 року до 1902 року місцем її розташування стало м.Кременець.

14 травня 1899 року - освячено наріжний камінь під будівництво єзуїтського костелу в Тернополі. Місце під будівництво міська громада продала отцям-єзуїтам за символічну, дуже низьку ціну - 100 золотих ринських. 1901 року будівництво костелу було завершено. Його мурував Григорій Кордуба, доклали також зусиль теслі Леонард Менжинський та Антон Крук, слюсарі Шауер і С. Асенько та багато інших. Споруджено костел було за проектом львівського архітектора Діонізія Кричковського. Розмалював - художник Табінський. Різьбарством займався Клімек. Храм, який був найменшим у місті, виконував роль парафії без права парафії для передмістя за Рудкою, відомого ще як Заруддя (Заруда). Зараз тут знаходиться швейна фабрика.

14 травня 1941 року - Політбюро ЦК ВКП (б) прийняло рішення “Про вилучення контрреволюційних організацій у західних областях України”. Воно зобов’язувало органи НКДБ і НКВС УРСР арештувати і відправити у заслання на поселення у віддалені райони СРСР строком на 20 років з конфіскацією майна: а) членів сімей учасників українських і польських націоналістичних організацій, глави яких перейшли на нелегальне становище і переховувалися від органів влади; б) членів сімей учасників націоналістичних організацій, глави яких були засуджені до вищої міри покарання. Для організації боротьби з націоналістичним підпіллям Політбюро ЦК ВКП (б) відрядило в Україну заступника наркома державної безпеки СРСР І. Сєрова, який мав великий досвід роботи в республіці і добре знав оперативну ситуацію, місцеві кадри і т. п.

14 травня 1942 року – священичі свячення отримав майбутній єпископ Івано-Франківський УГКЦ, уродженець с.Бичківці на Тернопільщині владика Софрон Дмитерко. Одразу після висвячення єпископом Миколою Дудашем братів-василіян на священиків, гестапо їх усіх заслало на каторжні роботи по всій Чехії. Софронові Дмитерку випало працювати в Моравській Остраві на шахті «Кароліна». Був звільнений за втручання УГКЦ. Єпископські свячення отримав 1968 року. 1973 року єпископа Дмитерка несподівано арештували. Після звільнення з ув'язнення у 1975 році, поряд з цивільною працею, владика Дмитерко виконував свої єпископські обов'язки. Відійшов у вічність 5 листопада 2008 року.

14 травня 1948 року – в с.Літятин Бережанського району загинув учасник національно-визвольних змагань, керівник пропаганди Бережанського надрайонового Проводу ОУН Дмитро Бандура («Глинка»).

14 травня 1973 року – помер український графік і живописець. Заслужений діяч мистецтв, уродженець с.Бурдяківці Борщівського району Леопольд Левицький. У 1932 року з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів («Павук», «Тюрма», «Боротьба робітників з поліцією») не сподобалася владі і була закрита. Леопольда на чотири місяці ув'язнили. Після вересня 1939 року Левицький очолив у Чорткові міську раду. Проте він був передусім художником. 1946 року оселився у Львові. Помер митець з різцем у руці за робочим столом 14 травня 1973 р. Похований у Львові, на Личаківському цвинтарі.

В другу неділю травня відзначається одне з головних родинних свят — День матері. Його традиційно святкують в Європі, в США, в країнах Азії. І така велика популярності цього свята цілком зрозуміла, оскільки споконвіку мама була найдорожчою та найріднішою людиною для кожного. Мами присвячують життя своїм дітям, жертвуючи всім заради їх щастя.

Вже протягом ста років цей день стає приємним приводом для того, щоб зателефонувати мамі або приїхати до неї, щоб сказати «спасибі» за її кохання, підтримку і самовідданість.

Вперше це прекрасне свято відзначали в 1907 році. Ініціатором його проведення виявилася проста американка Анна Джервіс, яка таким чином хотіла виразити свою безмежну любов до свої передчасно померлої мами. Написавши листа з проханням підтримати згадану ідею в численні інстанції, Анна знайшла підтримку людей. І вже через три роки заходи до Дня матері в її рідному штаті отримали статус офіційних.

Країни колишнього СРСР відзначають це свято не так давно. Але за короткий час воно знайшло відгуки в серцях мільйонів українців та жителів інших країн.

14 травня відзначається національне грузинське свято — День пам'яті святої благовірної цариці Тамари — Тамароба. Тамара Багратіоні, яка жила на межі 12-13 століть, була першою жінкою в історії Грузії, яка вступила на престол (що сталося у 1184 році після смерті її батька Георгія ІІІ) та стала одноособною правителькою. Статус національного свята Тамароба отримала у 1917 році.

Іменини сьогодні святкують Тамара, Марко, Ярема, Макар, Гнат.