Як тернополянам боротися з батьківськими претензіями до підлітків

«Була дитина, як дитина, а зараз - не впізнати», - таке висловлювання можна часто почути від батьків підлітків. Ці претензії – виправдані, та поведінку дитини в період від 10 до 19 років визначає перебудова стилю життя, пояснює кандидат психологічних наук Наталія Гаєвська. Тож батькам варто зважати на відчуття та переживання дітей.

- Інколи мені здається, що підлітковий вік - найскладніший період в житті людини, - розповідає Наталія Гаєвська. - Ти толком не знаєш, хто ти і що ти. Далеко не завжди є можливість з кимось обговорити те, що турбує, бо навіть не знаєш, як сформулювати це. Тобі необхідно звикнути до свого нового тіла і зовнішності, яка часто лякає і не подобається. Тебе бентежить твій новий стан організму - гормональні зміни породжують нові відчуття і почуття. Любов, ревнощі, пристрасть - їх потрібно пережити, щоб зрозуміти самого себе, а заодно і не зійти з розуму від всього цього калейдоскопу емоцій. І на довершення всього тобі потрібно навчитися будувати нові відносини, як з дорослими, так і з однолітками, шукати своє «місце під сонцем». І це в той час, коли ти сам без поняття, що з тобою відбувається! З підлітками спілкуються то як з рівними, то як з дітьми. Жити в такій невизначеності дуже важко.

Психолог пропонує «хід-парад» батьківських претензій із поясненнями, як впоратись із у таких ситуаціях.

1. «ВІН НЕ ВІДПОВІДАЄ НА МОЇ ЗАПИТАННЯ»

Справа в тому, що підліток вчиться створювати свій недоторканний внутрішній простір, який в подальшому дасть йому можливість розуміти, де його місце в соціумі, будувати кар’єру і стосунки. Визначити його межі вдається не відразу, тому питання дорослих підліток сприймає як вторгнення на «свою територію».

Не «діставайте» підлітка розпитуваннями, але і не дозволяйте йому мовчати, коли запитуєте щось «по справі» - наприклад, про те, коли він планує повернутись ввечері.

2. «ВІН МЕНІ БІЛЬШЕ НІЧОГО НЕ РОЗПОВІДАЄ»

По великому рахунку, мама і тато для підлітка - «пережиток» дитинства, від якого він намагається відокремитися, з якого хоче скоріше вирости. Йому необхідний час, щоб дистанціюватися від нас, і лише після цього він почне з нами спілкуватися. А поки він вважає краще довіряти своїм ровесникам.

Парадокс: прагнучи встановити між собою і батьками дистанцію, підлітки одночасно бояться виявитися покинутими. Завжди майте на увазі цю особливість! Знайдіть відповідний момент для початку діалогу і бажано «нейтральний» сюжет - висловте свою думку, наприклад, на його зауваження про проглянутий фільм або про когось з друзів. Не будьте надто наполегливими: підлітків лякає і дратує відчуття того, що спілкування з ними гостро необхідне батькам.

3. «Я БОЮСЬ ЙОГО В ЧОМУСЬ ОБМЕЖУВАТИ ТОМУ, ЩО ВІН ВІДРАЗУ СТАЄ АГРЕСИВНИМ»

Обмеження для підлітка життєво необхідні, але тільки обґрунтовані і не дуже жорсткі! Вони немов підтверджують, що він не покинутий, не залишений сам на себе.

Будьте послідовні: чи буде довіра до наших слів, якщо, відчитуючи його за ризиковані справи, скажімо, їзду на скейтборді, коли самі ми, наприклад, систематично перевищуємо швидкість?

Якщо ми зовсім не обмежуємо підлітків, їм здається, що ми стали до них байдужі, і як наслідок, вони поводяться зухвало і агресивно – «зверніть на мене увагу!» - ніби кричать вони своєю поведінкою. А це часто приводить до серйозних наслідків - аварій, порушень закону...

4. «ВІН ПАЩЕКУЄ ДО МЕНЕ!»

Пащекувати батькам, звичайно, велика дурість, адже ми - та «гілляка», на якій підліток сидить.  І чим більше він нас кривдить і принижує, тим більше сам відчуває себе приниженим. Але, прагнучи бути в таких випадках терплячими і толерантними, ми, насправді, робимо для нього ведмежу послугу.

Підлітки дуже чутливі до «дзеркального ефекту»: відсутність обмежень, терпимість до їх хамства ставить перед ними питання: а чи поважають їх самих? Якщо підліток хамить вам, зберіться з духом і прямо скажіть йому про те, що ви відчуваєте у цей момент, що такий тон розмови неприйнятний для вас.  Будьте послідовні і, звичайно, не бійтеся окреслювати межі.

5. «ВІН ПОСТІЙНО ПОВТОРЮЄ, ЩО Я ЙОГО НЕ РОЗУМІЮ»

Часто він і сам не розуміє себе, тому що страждає від безлічі суперечливих бажань і потреб.

З іншого боку, підліток боїться, що його батьки «розкусять». Він хоче відрізнятися, бути особливим. Сказати підліткові в такий момент, що ми чудово розуміємо його відчуття, не дивлячись на різницю у віці, - просто розізлити його.

Адже, слухаючи нас, він відчуває себе примітивним, зрозумілим, типовим, а для нього життєво важливо відчувати себе унікальним, іншим.

6. «У НАС З’ЯВИЛИСЯ ТЕМИ-ТАБУ: УРОКИ В ШКОЛІ, МАНЕРА ОДЯГАТИСЯ, КОЛІР ВОЛОССЯ І Т.Д.»

Перехідний вік - час, коли формуються уявлення про себе: чим більш вони хиткі, тим більше впертими стають вчорашні чемні і послушні діти.

Вони пробують себе у всьому, в тому числі і у виборі одягу. Підліткам подобається відрізнятися від своєї сім’ї - одягатися по-іншому, говорити по-іншому - і, саме головне, вони підлаштовуються під своїх друзів та однолітків.

Але якщо ми не помічаємо змін, якщо, наприклад, їх шокуючий одяг не викликає у нас ніякої реакції, вони ображаються, відчуваючи себе «невидимими», незначними.

Повірте, підліткові дуже важливо знати, що ми думаємо про стиль його одягу, його друзів, про музику, яку він слухає.  Ваша дитина буде спокійна, якщо ви висловите свою думку, але залишите за ним право вирішувати. Інша справа - проблеми з навчанням. Він повинен знати, що вони стосуються і батьків. І він оцінить, якщо ви разом обговорите, що можна зробити: як його підтримати, чим допомогти в складній ситуації.

7. «ВІН СТАВ НЕДОСЯЖНИМ: НЕ ЗНІМАЄ НАВУШНИКІВ, КОЛИ Я ГОВОРЮ ДО НЬОГО, ЗАКТИВАЄТЬСЯ В КІМНАТІ, ІГНОРУЄ МЕНЕ»

Йому необхідний не лише захищений особистий простір, але і право ним користуватися - поспілкуватися в чаті з друзями, передзвонити знайомим та й просто побути самому. Схоже, якщо ми ще цього не зрозуміли, для нас прийшов час навчитися стукати в двері його кімнати, перш ніж увійти. Поважати цю його потребу дуже важливо! При цьому не можна схвалювати поведінку, яка порушує правила, прийняті у вашому домі: наприклад, він повинен відкласти будь-які гаджети, сідаючи обідати. Якщо ж вас турбує, що дитина закривається в своїй кімнаті постійно, поговоріть з фахівцем.

8. «ВІН ВСЕ БІЛЬШЕ І БІЛЬШЕ МЕНЕ КРИТИКУЄ»

В підлітковому віці діти розчаровуються в міфічному, ілюзорному образі всемогутніх батьків, який був таким важливим, коли вони були зовсім маленькими: помалу вони починають розуміти, що чогось і ми не знаємо, що наші смаки не завжди ідеальні.

Тоді вони критикують нас, і нам боляче. Важливо розуміти, що, критикуючи, вони вчаться відкрито сперечатися, мати свою думку і цінувати думки інших. Деякі батьки дуже чутливі до такої критики, надаючи їй дуже велике значення. Вони постійно підкреслюють: «Ми - батьки, ти не маєш права про нас так не лише висловлюватися, а навіть і думати! Ми дали тобі все!». Вони дійсно турбуються про підлітка і відповідають за нього, але демонструють це так часто, що лише дестабілізують його.  А він всього лише хоче потренувати свій критичний розум - а зовсім не перевернути всесвіт і, тим більше, звинуватити батьків у всіх бідах.

Під час підліткового періоду страждають також і через батьків. Претензії дітей наступні:  «В нас ніколи не було справжньої розмови»; «Вони тільки і знають, що кричати на мене і забороняти»; «Дістали вони своїми питаннями».

- Повірте, коли спілкування не вдається, коли в наших словах підлітки чують лише бажання їх собі підпорядкувати, конролювати, діти теж шукають вихід з цієї болючої ситуації, додає Наталія Гаєвська. - Згадайте про це наступного разу, перш ніж звинуватити свого підлітка в нечутливості і байдужості до вас.