Вже майже 7 років працює в галузі обслуговування газобалонного обладнання 24-річна Ілона Скоромна із села Білобожниця Чортківського району на Тернопільщині. Дівчина працює у батьковій автомайстерні в Чорткові. Каже, автотехнікою захоплюється з дитинства. Любов до цього заняття їй прищепив батько, який понад 20 років працює автомеханіком. Саме він став її першим наставником.  

Я завжди кажу: “Дуже добре, коли батько бос на роботі, а іноді й дуже погано”. Він буває дуже поблажливий. На початку, коли мені почало вдаватися працювати, тато часто мене жалів. Він міг не давати мені важку роботу, щоб я руки не пошкодила. Завжди казала йому: “Ну я ж хочу працювати, чому ти мені не даєш?” А загалом тато мене дуже багато чого навчив, – розповідає Ілона Скоромна.

Ілона Скоромна з дитинства захоплюється автомеханікою і мотоциклами

“Зараз упереджень значно менше, але вони є”

Найбільше у своїй роботі вона цінує результат і вдячність клієнтів. Дівчина переконана, хоч автівки не мають душі, та в кожної є свій характер і до кожної треба знайти свій підхід. 

Я завжди кажу, що ми автомобільні лікарі, адже машини хворіють так само як і люди. Мені подобається, коли довго працюєш над машиною, а в кінці бачиш задоволене обличчя клієнта, коли людина знову їздить – це надихає, — каже майстриня.

Попри успіхи в роботі, Ілона неодноразово стикалася зі стереотипами, адже її роботу вважають чоловічою. Із часом вона навчилася не звертати уваги на такі упередження.

Зараз упереджень щодо моєї роботи значно менше, але все одно є. Доводиться чути, що жінка не може працювати в такій сфері. Спочатку це мене зачіпало, і я навіть плакала. Але згодом зрозуміла, що сльозами нічого не доведеш. Я ділом показую, що можу зробити, — каже Ілона Скоромна.

За її словами, найкращий спосіб змінити ставлення до себе – це якісно виконати свою роботу.

Бувало, що після ремонту клієнти дивувалися результату. Є постійні клієнти, які спочатку дивилися на мене скоса, а зараз звертаються за порадою. А нещодавно був випадок: клієнт підійшов до мене і намагався контролювати мою роботу, втрутитись в процес. А в результаті через два дні повернувся ще з однією машиною до нас на ремонт, — пригадує Ілона.

Допомагала батькові з дитинства 

А ще Ілона Скоромна розділяє спільне родинне захоплення – їзду на мотоциклах. Уже з восьми років батько посадив дівчину на квадроцикл, а згодом вона почала допомагати й у майстерні. Ще змалку знала, що таке бензин, двигун та для чого він потрібен. Спершу подавала інструменти, а з часом почала розбиратися в роботі обладнання. Особливу роль відіграли її навички роботи з комп’ютером, вона допомагала батькові налаштовувати програми для діагностики авто.

Газове обладнання – це не лише гайки та інструменти, а ще й потрібно працювати з ноутбуком, з кабелями, все налаштувати. Із цим у батька були певні проблеми. Тоді я була у 8-9 класі. Якось він дзвонив, коли я була в школі: “Приїжджай, треба допомогти оновити програму”. Потім на літніх канікулах мене мама почала випихати з дому, казала: “Йди між люди, йди до тата, щось побачиш, навчишся”. Спочатку допомагала складати інструменти, а потім почала цікавитися, що  і як працює, – каже Ілона Скоромна.

“Я завжди кажу, що ми автомобільні лікарі”, – говорить про свою роботу Ілона Скоромна 

Із часом після квадроцикла вона пересіла на скутери, а згодом почала їздити на мотоциклах. Уже в 17 років впевнено керувала двоколісним транспортом. Зізнається, завжди хотіла спробувати різні моделі та відчути їхню потужність. За цей час протестувала чимало мотоциклів, однак один із них став для неї особливим.

У батька є дуже потужний та важкий мотоцикл – це Honda Gold Wing, вага якого майже пів тонни. Я собі поставила за ціль, що хочу колись його осідлати. Думала, що це станеться ще не скоро. Але тут, коли мені виповнилося 18 років, тато подзвонив і попросив приїхати. Показав мені цей мотоцикл і запросив спробувати. Я була шокована, що мені довіряють такий апарат. Тато мені пояснив, провів інструктаж, і я здійснила свою мрію! Тоді багато хто говорив, що навіть не кожен дорослий впорається з такою технікою, – розповідає Ілона.

Долучається до благодійних ініціатив

Згодом дівчина почала відвідувати різноманітні мотофестивалі та злети, а невдовзі отримала титул “наймолодшої мотоледі” Чортківського району. До початку повномасштабного вторгнення такі заходи регулярно проводили по всій Україні. Мотофестивалі об’єднували людей із різними професіями та вподобаннями. Там Ілона знайомилася з новими людьми, спілкувалася, що згодом позитивно впливало і на її роботу, адже з’являлися нові клієнти. 

На одному із мотофестивалів Ілона Скоромна отримана титул “наймолодшої мотоледі” Чортківського району

Від початку повномасштабної війни мотофестивалі в Україні не проводять, однак мотозабіги не припиняються – тепер їх організовують із благодійною метою. 

Під час відкриття чи закриття мотосезону ми виїжджаємо великою колоною, під час такого заїзду збираємо кошти на ЗСУ або потреби для потребуючих дітей. Стараємось поширювати в інтернеті інформацію про такі благодійні заїзди, адже таким чином можна залучити більше людей до збору коштів, – каже Ілона Скоромна. 

Багато знайомих Ілони зараз служать у Збройних силах України, тож вона регулярно долучається до різних благодійних ініціатив, щоб підтримати армію. Дівчина постійно пробує себе в чомусь новому. Нещодавно в Чорткові відбувся благодійний концерт, під час якого збирали кошти на лікування онкохворої жінки. Ілону запросили виступити на сцені, де вона поділилася власним досвідом роботи у автомайстерні і розповіла про стереотипи щодо ”не жіночих” професій.

Фото з архіву Ілони Скоромної