Історик, краєзнавець, педагог Михайло Сопилюк - добре знана у Заліщицькому районі людина. Пан Михайло десятиліттями досліджує історію краю, суспільно-політичного життя і розвитку фахової освіти, кооперативного руху цього південного регіону Тернопільщини.

«Нещодавно пан Михайло передав Заліщицькій центральній районній бібліотеці цікавий матеріал про історію книгозбірень у Заліщицькому краї від найдавніших часів, яка для нас була маловідомою, - розповіла директор Заліщицької централізованої бібліотечної системи Ольга Тракало. – За матеріалами, які відшукав Михайло Сопилюк, першою книгозбірнею у Заліщиках була, очевидно, бібліотека в школі, створена ще у 1750 році. На той час це була німецька школа для дітей колоністів-протестантів. Утримувалась вона з фондів, зібраних в Англії і Шотландії. Ймовірно, що й окремі заможні жителі міста, які цікавилися книгами, вже тоді мали невеликі збірки. Адже стали відомі імена кількох заліщан з кінця ХУІІІ-ХІХ століть, яким надсилали книги, що поширювалися в той час за передплатою».

В архівних матеріалах Михайла Сопилюка є дані про бібліотеку домініканського монастиря в Заліщиках у 80-х роках ХVІІІ століття. Понад п’ятдесят томів монастирської бібліотеки передали під час перенесення монастиря із Заліщиків до бібліотеки Львівського університету.

«За архівними документами, які надав бібліотеці дослідник, у 1878 році в Заліщиках було створено шкільну окружну бібліотеку, - продовжила Ольга Тракало. - У ній було близько сорока найменувань книг. Бібліотека тоді ділилася на дві частини: одна містилася в головній школі, інша - в приміщенні повітового суду, де тепер готель «Старі Заліщики». Такі бібліотеки були призначені для вчителів народних шкіл. Тут були книги з педагогіки і загальних наук, шкільні підручники, книги класиків польської, німецької і руської (української) літератури, а також фахові часописи».

Як стверджує Михайло Сопилюк, у ті часи кандидат на посаду вчителя народної школи повинен був здати кваліфікаційний екзамен, на якому мав виявити обізнаність з літературою. Так, „Шкільний календар на 1889 рік” визначав в переліку обов’язкової для ознайомлення для вчителя літератури 179 назв книг з 13 розділів. 3 педагогіки – тридцять п’ять назв, історії – понад двадцять, співів – майже два десятки, математики – чотири

назви, гімнастики – п’ять назв і руської мови – сім назв. Функціонувала ця бібліотека до Першої світової війни.

«Після ознайомлення з історичними розвідками, які ми отримали у своє розпорядження, відомо, що у XIX столітті у Заліщиках діяла бібліотека товариства ремісників і промисловців польських міщан „Гвязда”, заснована в 1880 році, - каже Ольга Тракало. - 3 українських бібліотек найдавнішими в повіті були сім бібліотек товариства „Просвіта”, організовані в кінці ХІХ століття. Також у 1893-1898 роках у восьми селах повіту теж діяли бібліотеки. До Першої світової війни виникло ще 13 таких бібліотек».

Цікаво, що з організацією садівничої школи у 1898 році та учительської семінарії у 1899 році в цих закладах теж формуються невеликі бібліотечки. 3 1900 року діяли бібліотеки у приватній гімназії та заліщицьких школах. Відомо, що у 1911 році в Заліщиках була бібліотека, яка мала близько 170 книг і вісім газет. Працювала також публічна книгарня Добощинського. 3 приїздом до Заліщик відомого україньського просвітителя і письменника Осипа Маковея у 1912 році жителі і семінаристи брали книги з його власної книгозбірні.

«Міська бібліотека в Заліщиках створена після Першої світової війни, - каже Ольга Тракало. - На той час у місті діяли власні бібліотеки в помешканнях окремих міщан. Українці позичали книги з книгозбірень у доктора Долинського, адвоката Василя Бараника. В кінці 20-х років в повіті налічувалося 40 бібліотек, які належали українському товариству „Просвіта”. У 1930 році в повіті діяло 70 бібліотек, в яких налічувалося понад 15 тисяч томів книг і було зареєстровано 2433 читачі. Було також 39 читалень. Найбільша кількість бібліотек – 11 - діяла в Заліщиках, було по кілька книгозбірень у селищі Tовстому і селах Устечку і Мишкові. 3 українських книгозбірень діяло також дві бібліотеки українського товариства „Луг” в Мишкові та Касперівцях, українського кооперативу „Праця” в Солоному, кооперативу „Єдність” у Ворвулинцях, товариства українських ремісників, зарібників і слуг „Сила” в Заліщиках. У цьому переліку також - парафіяльні бібліотеки в Дзвинячі, Головчинцях і Мишкові, бібліотека ім. Святого Йосафата у Цапівцях. Серед польських бібліотек найширше були представлені бібліотеки „Товариства людовей”, „Кулка рольнічого” товариства польської молоді „Пробудження”, осередку товариства „Підгалянського”, дві вчительські бібліотеки у Заліщиках і Товстому».

Статистика наводить також дані про чотири бібліотеки єврейських товариств і організацій. Розпорядок роботи цих установ був не постійний. Сільські бібліотеки працювали зазвичай 1-2 дні на тиждень. Міські були відкриті значно частіше. Всього в повіті бібліотеками користувалося 2433 читачі або близько 4% населення, що було, звичайно, мало. У Заліщиках цей показник складав майже 20. Та навіть за такої ситуації бібліотеки були невід’ємною складовою просвітницької роботи.

Зрозуміло, що про післявоєнну і сучасну історію бібліотек у Заліщицькому районі є більше матеріалів, бо їхня історія творилася уже більш відомими попередниками і сучасниками, описана в інформаційних виданнях. Але важливо, що після архівних пошуків Михайла Сопилюка заповнено «білу пляму» початкового періоду розвитку книгозбірень цього куточка Тернопільщини.

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото надано Ольгою Тракало