Із 7-9 мільярдів доларів, які українські заробітчани щорічно переказують на батьківщину, лише 1% інвестується у відкриття бізнесу в Україні. Сумна статистика головним чином зумовлена відсутністю сприятливого інвестиційного клімату.

У переддень Великодня багато українців, які працюють «по закордонах», намагаються повернутися до рідної домівки аби провідати родичів та сходити до Храму, а після свят ще більша кількість наших земляків поїде у світ у пошуках кращої долі. Втрата Україною своїх синів і доньок через невлаштованість на батьківщині в останні роки є найбільшим викликом для майбутнього нашої країни після російської агресії.

Причин, які штовхають людей на виїзд за кордон, у нашій державі точно не бракує. Це і наша дешева гривня, і низькі доходи, і як наслідок відсутність впевненості в завтрашньому дні. Точної статистики немає, але за підрахунками ряду аналітичних центрів за кордоном працює від 5 до 7 млн українців. Якщо раніше люди в основному виїжджали із заходу та центру, то тепер масово їдуть із півдня та сходу країни. Якщо нічого не робити, то у найближчі роки процес міграції буде тільки посилюватися.

На сьогоднішній день грошові перекази трудових мігрантів є запорукою стабільної гривні і фактично утримують на плаву українську економіку. І оскільки трудова міграція з України у найближчі роки зростатиме, то й потік валюти надходитиме та частково перекриватиме неефективність економіки. Однак вже сьогодні всі без винятку галузі потерпають від браку кваліфікованих кадрів. Окрім того при подальшій депопуляції та старіючому населенні зменшуються шанси успішного втілення освітньої, медичної, пенсійної та інших необхідних реформ. В умовах вільного ринку повністю зупинити трудову міграцію навряд чи вийде. Насамперед через різницю у доходах в Україні та країнах ЄС. Однак вирівняти цей процес можливо, якщо сприяти самозайнятості населення через розвиток малого і середнього бізнесу.

Сприяння розвитку малого бізнесу

Із 7-9 мільярдів доларів, які трудові мігранти щорічно переказують на батьківщину тільки 1% інвестується у відкриття бізнесу в Україні. Такі дані головним чином свідчать про відсутність сприятливого інвестиційного клімату для малого та середнього бізнесу. Тому саме держава повинна запропонувати мотивацію нашим трудовим мігрантам, які зібрали вагомий капітал, вкласти його у розвиток бізнесу у рідній країні замість придбання квартири у Варшаві.

На жаль, зі сторони влади ми спостерігаємо купу політичних інтриг і повне нерозуміння реалій, в яких функціонує бізнес. Український бізнес чекав на скасування податку на прибуток та запровадження податку на виведений капітал. Доцільність запровадження податку на виведений капітал була підтримана галузевими бізнес-асоціаціями, Нацрадою реформ і навіть задекларована владою. Однак у підсумку, всередині березня цього року Президент України Петро Порошенко відклав подання законопроекту про податок на виведений капітал до парламенту. Натомість депутати від БПП зареєстрували у Верховній Раді законопроект, яким пропонують повністю скасувати третю групу спрощеної системи оподаткування. Варто згадати, що саме ця група дуже популярна серед українських IT-підприємців та фрілансерів з поточною ставкою єдиного податку в 5%. Суспільству нав’язується думка, що це «схемники», а не реальний бізнес.

Замість того, аби боротися із мільярдними схемами при поверненні ПДВ, контрабандою, нелегальним видобутком корисних копалин, що покривають можновладці, влада по старинці розкуркулює дрібний бізнес. Минулого 2017 року в Україні закрилося близько 129 тисяч працюючих ФОПів, така ж кількість ліквідувалася у 2016-му. Сьогодні в Україні зареєстровано близько 1,7 млн ФОПів, і такими непродуманими ініціативами цих економічно-активних людей не просто обкрадають, а підштовхують виїжджати з країни.

У владі не розуміють, що в сучасному світі відкритих кордонів та інтернет-технологій IT-підприємець чи фрілансер охоче платитиме податки, якщо вони будуть справедливими і він знатиме, що сплачені ним кошти спрямовані на розвиток соціальної інфраструктури. Якщо ж державний бюджет формується для «дерибану» близького до влади великого бізнесу, то посилення адміністративно-командного тиску на малого підприємця зажене його в тінь або він складе валізи і переїде туди, де пропонують кращі умови.

2 (2)

Окрім реформування податкової системи важливим є подальше впровадження електронних сервісів. Україна входить в десятку держав світу, у якій PayPal працює з обмеженим функціоналом. Причина, по якій глобальна платіжна система PayPal не зуміла повноцінно вийти на наш ринок, доволі банальна: не отримали ліцензію Національного банку. Якщо ж наш Нацбанк наскільки фінансово спроможний, що відмовляє глобальній платіжній системі, то виникає логічне запитання: чому тоді ми беремо кредити в міжнародних фінансових інституцій, а не навпаки?! По причині відсутності повноцінного сервісу PayPal українські громадяни, які через Інтернет продають свою продукцію за кордон, реєструють свої банківські рахунки в сусідніх країнах, щоб мати змогу приєднатися до міжнародної електронної платіжної системи. Мабуть по цій же причині наші чиновники з переляку включили Естонію до списку офшорів. Пізніше це абсурдне рішення було скасовано, але зганьбилися на весь світ.

Намагання влади зберегти монополію на неефективну і корумповану економічну та політичну системи суперечить ходу історії і зазнає щоразу невдач. У значній мірі сприяють цьому і українські трудові мігранти, які переймають успішні економічні практики розвинених країн. У сучасному демократичному світі вибір місця проживання та праці – це особисте право кожного, і значна частина мігрантів із України швидше усього осяде за кордоном. Однак для тих, хто готовий інвестувати в Україну, необхідно створити сприятливі умови для ведення власного малого бізнесу. Об’єднання «Самопоміч» на всіх рівнях виступає за запровадження податку на виведений капітал та спрощення загальної системи оподаткування.