Австрієць приїхав на Тернопільщину, аби знайти на Лисоні останки дідового брата (фоторепортаж)
Одразу й не зрозумів, що там, на узліссі, одразу ж за капличкою на Лисоні, відбувається – старший за віком чоловік ходив із якимись дротиками у руках, щораз зупиняючись. Підходжу ближче, знайомимось.
Чоловік говорить англійською з певним акцентом. Зрозумів, що він з Відня, з Австрії. Через кілька хвилин до нас приєднується перекладач. Виявляється, що чоловік із чудернацькими дротиками в руках – Мартін Шліксбер, пенсіонер, колишній фармацевт. Йому – 75 років.
Тут в Україні я перший раз. Справа у тому, що я шукаю могилу брата мого дідуся. Його брат за архівними матеріалами загинув у 1916 році у складі австрійського загону тут, на Лисоні. Мені то все цікаво, ота історія, що була сто років тому. Я багато про ці бої читав, - пан Мартін показує архівні ксерокопії, старі світлини. – Матеріали розповідають, що українці, які воювали разом з австрійцями, були дуже сміливими, відчайдухами, захищали кожен метр цієї землі. Я ось привіз сюди кольорову листівку тих часів, сфотографуйте, нехай і в Україні її побачать. А ще маю перелік багатьох німецьких і австрійських сайтів, де йдеться про бої на Лисоні. То були героїчні бої. Багато полягло як на- Тут, в Україні я перший раз. Справа у томуж хлопців,так і українців. Тут, біля Лисоні мене водили на місцевий цвинтар, де поховані австріяки, але там, на жаль, немає могили брата мого діда. Так ось, я маю таку спеціальну рамку, вона реагує на сторонні предмети під землею, в тому числі, на людські останки, визначаючи певні біоенергетичні зони. Я так походив біля ліску і був далі, серед дерев, то рамка не раз реагувала на певні місця. Думаю, що там є ще поховання, останки загиблих. Бо це ж бої були… Окопи, траншеї, вибухи, когось привалило землю, не всіх встигали й поховати. Так що треба ще шукати, проводити розкопки. І ще скажу, що дуже добре, що в Україні так шанують тих, хто воював за її свободу. Заходив у капличку, бачив, як художники її гарно розписали, там вся історія України, як так розумію, зображена на стінах, дуже це зворушливо. Я там вклонився усім полеглим: і українцям, і австрійцям, які захищали цю територію від росіян. Ось моя візитка, може щось буде цікаве про Лисоню, то надішліть мені, прошу, нехай і в Австрії дізнаються про події на землі, де загинули її сини сто років тому…- сказав на прощання пан Мартін.
Тримаю у руках його візитівку із родинним гербом. Завтра я знову буду тут, на Лисоні. Вже вкотре упродовж цього літа. Фотоапарат вже готовий зафіксувати пам’ятне дійство, що недільного ранку розпочнеться на цій Святій горі, Голгофі Українського Стрілецтва, скропленій кров’ю синів Європи у боротьбі проти російського агресора. Я обов’язково підготую звідси фоторепортаж, який, думаю, передасть дух завтрашньої події. Сподіваюсь, його відчують і читачі «ТЕРЕНу» і там, в Австрії, Мартін Шліксбер, пенсіонер, колишній фармацевт, який на один день приїхав на Лисоню, аби побувати на землі, яку захищали його предки…
Олег Снітовський
Фото автора
