Маленький клаптик землі біля хати тернополянина Григорія Жука нагадує трояндове царство. Біля нього не можна пройти, не зупинившись. Рожеві, білі, жовті, бузкові і темно-червоні квіти заворожують з першого погляду і вражають своєю неймовірною красою, пише Сільський Господар.

Коли розпочинається новий день, виходжу на подвір’я, дивлюся на город і завмираю на мить від цієї божественної краси, – каже господар квітника. – Уже тридцять років я плекаю троянди. У цих квітах поєднані краса та слава, печаль і страждання, любов і ненависть, всепрощення й гордощі. Тож хіба їх можна не любити?! Моє квіткове царство – невеличке: лише чотири сотих. Решта городу займають три сотні кущів помідорів та інша городина. Крім троянд, плекаю я ще й пишні жоржини, гордовиті півонії, барвисті айстри. Першими ж на моєму обійсті оселилися ніжні мальви. Це було років тридцять тому. А вже невдовзі поруч запалахкотіли своїм яскраво-червоним цвітом виткі троянди. Пригадую, як деякі кущі їхали поштою аж із Києва. Чимало рослин придбав у Тернополі. Відтоді вирощую «королеву» квітів.

Тепер у Григорія Жука майже сорок кущів троянд. Серед десяти сортів найулюбленіший «Корвет», який вирізняється з-поміж інших червоно-помаранчевими махровими бутонами.

Я не професійний квітникар, це радше моє хобі, втім за багато років уже добре вивчив, чого хочуть троянди, – каже пан Григорій. – Найперше їх, як і всі рослини, треба любити. Також слід регулярно обривати відцвілі бутони. На зиму кущі варто обрізати і добре вкрити, щоби зберегти до весни. Необхідно пам’ятати про підживлення. Тут у пригоді мені стає розчин курячого посліду.

Григорій Михайлович каже, що нових сортів троянд тепер не купує. Розмножує їх методом живцювання.

Найкраще це робити у липні-серпні, – радить квітникар. – Спочатку шукаю на кущі пагони без квітів, відрізаю їх із «п’яткою». Купую порошок-укорінювач, занурюю в нього «п’ятку». Попередньо готую місце, де можна рослини приживити. Головне, щоби на них не потрапляло пряме сонячне проміння. У кожну ямку кидаю трохи попелу або піску. Закладаю туди живці і накриваю їх п’ятилітровими пластиковими пляшками з обрізаним дном, шийкою вгору – для створення парника. Час від часу живці поливаю. Пляшку не знімаю аж до наступної весни. Можна живцювати і в такий спосіб: коли троянда відцвіла, пагін зрізаю навскоси, обриваю нижні листки, а верхні два залишаю. У лунку саджаю так, щоби хоч одна брунька була засипана ґрунтом і дві-три були над поверхнею. Землю навколо пагона добре притрамбовую, поливаю і накриваю пляшкою.

Григорій Жук зізнається, що ніколи не зрізає квіти у вазу, а милується ними на городі. «Шкода зрізати таку красу, – каже квітникар. – Нехай нею захоплюються й інші люди».

Авторка: Марія Безкоровайна

Фото з допису