“Знай, я завжди буду з тобою. Ти сильний, а тому обов’язково з усім впораєшся. Я тебе дуже кохаю. Борися там, бо я борюся тут… за тебе, за нас”. Це уривок із листа Світлани Чепелевої нареченому, якого вона вже два роки чекає із російського полону. Жінка написала десятки схожих,  проте на жоден із них відповіді не отримала. Вона мріє знову його обійняти і зараз робить для цього все, що може.  З якими думками живе жінка, чекаючи чоловіка з полону? На що сподівається в цьому безсиллі обставин? І як не втомлюється вірити?  Світлана відверто поговорила з Тереном. 

Планували одружитися у 2022

Світлана — уродженка Маріуполя, її наречений Леонід — з Кіровоградщини. Познайомилася вони ще у 2018 році. Одразу виникло відчуття, наче знайомі були завжди – пара могла відверто й невпинно обговорювати все навколо, ділиться спогадами маріуполька. 

На момент знайомства, Леонід служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти. 

Вступаючи в ці стосунки, розуміла, що не буде легко, адже в будь-який момент нас можуть розлучити. Але коли кохаєш людину, то ти будеш його чекати стільки, скільки потрібно. Коли ти кохаєш людину, то приймаєш її такою, якою вона є, — ділиться Світлана. 

За кілька років чоловік запропонував їй побратися. Одружитися хотіли у 2022-му, але їхнім планам, як і планам багатьох українців, завадила війна. 

Топили лід, щоб попити

Повномасштабне вторгнення Світлана зустріла у Маріуполі, а її обранець разом з батальйоном вже стояв на бойових позиціях на Донеччині. 

Обстріли в нас розпочалися ще 22 лютого. Але за стільки років ми до цього всі звикли. Думали, що постріляють трохи і перестануть, але так і не перестали. Вночі з 23 на 24 лютого 2022 року ворожі атаки були дуже сильними. Після потужних прильотів вирішили, що треба рятуватися. Збиралися вже під звуки вибухів. Дорога була важкою, дуже страшною, але, на щастя, змогли виїхати. Зараз живемо на Тернопільщині у родичів, — каже жінка. 

У перші дні повномасштабного вторгнення Леонід разом з батальйоном стояв на обороні Маріуполя. Від початку березня 2022 року місто перебувало в повному оточенні військ окупанта. Бої не припинялися майже три місяці. Окрім заводу “Азовсталь”, інтенсивні наступи велися на машинобудівному підприємстві “Азовмаш” та на металургійному комбінаті імені Ілліча. Саме їх обороняв Леонід. 

Протягом того періоду я жила з телефоном, з рук його не випускала, чекала дзвінків. Якщо Леонід телефонував, то буквально на хвилинку. Казав, що живий, що все добре.  Вже згодом я дізналася від його побратимів, що в них там все геть було недобре. Тижнями нічого не їли, топили лід, щоб попити, адже  підвозу до Маріуполя вже не було. Дякую Богу, що він залишився взагалі в таких нелюдських умовах живий, — каже Світлана. 

“Кохана, я точно тобі завтра зателефоную”

Леонід разом зі своїм батальйоном тримав оборону Маріуполя 40 діб, каже жінка. Ці бійці стали першими, хто звідти потрапив у полон. 

Це сталося 4 квітня 2022 року. Останній раз ми з ним спілкувалися 26 березня, а 27 березня в мене День народження. Леонід зателефонував і каже: “Кохана, я точно тобі завтра подзвоню, щоб привітати. Я знайду звʼязок”. Він в слухавку буквально кричав. Обіцяв, що знайде його де завгодно. Але саме в той день зв’язок по всьому азовському побережжі обірвався. Із того часу ні дзвінків, ні листів від нього не було, — пригадує Світлана. 

Кілька сотень військових 501-го батальйону зникли зі своїх позицій 4 квітня 2022 року. Тоді правоохоронні органи почали розслідування за статтею 430 Кримінального кодексу України “добровільна здача у полон”. Захисникам загрожувало позбавлення волі від семи до десяти років. Проте Державне бюро розслідувань згодом встановило, що заступник командира 501-го батальйону вступив у змову з росіянами і вмовив командира здатися. За версією слідства, військових «ввели в оману, й тому вони не усвідомлювали й не могли усвідомлювати протиправного характеру наказу про здачу в полон». Про це повідомляє BBC News Україна. 

За словами Світлани Чепелевої, зараз справа ДБР закрита, а військові 501-го батальйону вважаються офіційно взяті у полон.

Про те, що мій Леонід у полоні, я дізналася на російських сайтах. На одному із опублікованих відео впізнала його. Одразу після цього почала телефонувати в усі держструктури, в СБУ, в поліцію. Казала всім, що це точно мій чоловік, — каже жінка.

Через пів року щоденних дзвінків та намагань знайти нареченого, Світлані підтвердили, що Леонід справді перебуває у полоні. Тоді відчуття були змішані, зізнається вона. 

Понад пів року Світлана чекала офіційного підтвердження, що її наречений в полоні

Так, він живий, але полон — це точно не про збереження життя чи здоров’я.  Раніше думала, що його звільнять через місяць чи два, але вже минуло два роки. Не віриться, що все відбувається з тобою зараз, — ділиться вона.

Відтоді жінка – ось уже два роки – щотижня, пише нареченому листи. 

У деяких колоніях дозволяють писати листи полоненим, чи бодай передають їх військовим, а в деяких — ні. Чоловік перебуває там, де цього, напевно, не дозволяють. Але я не здаюся й вірю, що мої він отримує,—  розповідає жінка. 

Вона пильнує списки кожного обміну, і поки не знаходить в них рідного прізвища. Це, каже, пригнічує, але Світлана чекає і чинить свою боротьбу. 

Він в нелюдських умовах тримається, тому і я мушу. Він в мене такий турботливий, завжди у всьому допомагав, стояв горою за мною. Іноді ловила себе на думці, що не може бути все настільки ідеально. Але у 2022 році наша біла смуга закінчилася, проте вірю, що от-от — і в все буде знову добре, — каже з вірою жінка. 

“Зроблю все, щоб чимшвидше його повернути” 

Світлана робить усе, що від неї залежить, аби звільнити Леоніда з полону. Численні двері держструктур, акції, організовані сім’ями військовополонених і багато надії:

Усі свої зусилля зараз спрямовую на визволення чоловіка. Об’єднуємося разом із сім’ями військовополонених. Створили сторінку в Instagram, де висвітлюємо всю актуальну інформацію та допомагаємо тим, чиї рідні теж у полоні. Не можу ні про що інше думати.  Я його дуже сильно кохаю, чекаю та зроблю все, щоб чимшвидше його повернути.  

У полоні окупантів досі перебуває ще 254 бійці з 501-го батальйону морської піхоти, в якому ніс службу Леонід. За два роки звільнено лише 23 військових. Про це повідомила Світлана Чепелева, яка підтримує контакти із сім’ями інших полонених з 501-го батальйону. 

Як діяти, якщо ваша близька людина потрапила у полон

Потрібно зібрати якомога більше інформації, в тому числі – від побратимів, свідків, рідних чи із соціальних мереж. Про всі отримані дані слід повідомити до: 

• Національного інформаційного бюро з питань військовополонених, примусово депортованих та зниклих осіб  на цілодобову гарячу лінію за номером 16-48 (для дзвінків з-за кордону +38 (044) 287-81-65) або через чат-боти у Telegram чи Viber. А також – написавши на електронну пошту: info@nib.gov.ua чи у месенджер на Facebook-сторінці або заповнивши онлайн-форму на сайті бюро.
• Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Консультація за номером: 0 800 300 529.
• Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України. Телефони гарячої лінії: (044) 321-11-21 та (098) 321-11-21.
• Також необхідно подати заяву до відділення Національної поліції.

Читайте також: «Кожен день чекаю на обмін, як на диво», – дружина, яка вже два роки чекає чоловіка з полону

Фото надані героїнею матеріалу