Мандрівник з Тернопільщини Іван Онисько та його товариш Юрій Регліс уже два місяці йдуть пішки босими з Ужгорода в Харків.

Повернення Босої

Прокидаємось і йдемо на кухню ласувати черговими шедеврами мами Валі. На цей раз це були деруни зі сметаною. Маючи вчорашній досвід я припас сили на десерт і не помилився, отримавши чергову порцію солодких смаколиків. Мама Валя розповідала нам про свою пристрасть - театр і спів в хорі. Дуже класна у нас вийшла вписка в Сорочинцях, будемо раді сюди повернутись! І вперед, йдемо, адже сьогодні особливий день! Наші житомирські друзі мають привезти нашого чотирилапого друга до нас. Лєна із Канева, вилікувала нашу Босу від страшної хвороби - чумки. Ветлікар казав, що шансів майже нема, тому що це дуже пізня стадія. Більше тижня Лєна і Боса боролись із хворобою і тяжка стадія минула і от собака почала потихеньку одужувати. Днів 5 тому назад ми говорили із Лєною і вона сказала, що Босу можна буде забирати менше ніж за тиждень. Саме в той же час, наші друзі, з якими ми познайомились в #prostoboso , перед Житомиром, запропонували нам підвезти термоодяг і заодно доставити Босу. Як то кажуть все зійшлось! Раптом дзвінок від Сергія: - Алло, Юра, ми тут в Каневі, тут всі плачуть. - Хто всі? - Боса скавчить, Лєна плаче, її дочка плаче, всі переживають. Може нам не брати Босу. Кажу дай трубку Лєні. Лєна дуже прив’язалась до Босої і її донька подружилась і навіть чоловік Лєни, який спочатку наче був не в захваті від пса в квартирі, тепер вже не проти Босої. Заспокоюємо Лєну, кажемо що все буде добре із Босою і по завершенню подорожі, вона буде в надійних руках. Моя мама казала, що після подорожі Боса може бути у нас. Ті хто пам'ятає Босу, як Емму, наче теж не проти повернути пса. Іван теж любить Босу! Можливо Боса буде мандрівним псом, що подорожуватиме із різними мандрівниками. Безліч варіантів щасливого життя для цього космічного пса. Лєна дає добро і команда ДрімТім (саме так житомиряни назвали свою команду, яка займається активним відпочинком)вирушає назустріч нам. Іван скріншотом скидає місце де ми домовляємось зустрітись. Нам до цієї точки 11 км, для ДрімТім це більше 240 км. За 3 години ми приходимо майже одночасно - ДрімТім все-таки випередив нас на 15 хв Дві хвилини технічної затримки (штатив, камера) ... і тут із багажнику з'являється наша любов, єдина в світі собака, що пройшла пішки від Львову до Києва! І о диво, Боса значно «поправилась» із того моменту, коли ми її бачили останній раз. Не знаю, що робила Лєна, але дякуємо тобі за такого живого пса. Боса пригає на нас, виляє хвостом, має скажений апетит і неймовірно радує нас своїм виглядом. Браво Лєна! Також ДрімТім привезли для нас термоодяг, який ми практично відразу й одягли. Тепер маємо потрійний захист!!! А також маємо пакет АТБ, а в ньому 2 кг сухого корму для Босої - будемо відновлювати нашого космічного пса до її львівських кондицій! Ми рідко коли щось носимо в пакетах (лише те, що вміщається в наші торбинки), але що не зробиш заради такої собаки! Під самий кінець нашої зустрічі під’їжджає жигульок і звідти із заднього сидіння виходить два дуже цікавих персонажа. Обоє добряче на підпитку і як в класичних голівудських фільмах один грає роль доброго копа, а інший поганого. -Вау, пацани, я вас бачив по телевізору! Красави, давайте я з вами сфоткаюсь - говорив перший. - А ви хто такі, що тут ходите? - суворо заритував інший. При чому на самоідентифікацію він нам залишав всього два варіанти: - Ви «свідєтілі Єгови» чи баптисти? - Та це «кльові чуваки», я їх бачив по 1+1 - відповідав за нас перший. Іван також додав, що ми не маємо жодної політичної чи релігійної місії. - Іван, а ти в армії служив? - не відступав другий. Один був дуже веселий і щасливий, другий був підозрілий до всіх і злий. На прощання, сідаючи в машину, перший сказав - Слава Україні! - Героям Слава - відповіли ми. Бувають і такі історії та зустрічі в #prostoboso ... А ще ДрімТім привіз квадракоптер (така штука, якою можна знімати відео в польоті), так що чекайте на круте відео! Дякуємо Сергію, Віктору та Наташі, що подарували нам цей прекрасний день! Прощаємось і йдемо далі. Боса не була із нами 2 тижні і пропустила 329 км подорожі #prostoboso , але вже перша машина показує її рішучий настрій надолужити втрачене - 250 метрів туди і 250 назад! І так кожна машина додає до її кілометражу півкілометра. Навіть не знаємо, що робити, щоб відучити її від цього. Поки що просто радіємо такому здоровому і живому псу! Починаємо пошуки житла в селі Ковердина Балка. Із другої спроби нам це вдається - жінка не дала добро ночувати в хаті, але дозволила переночувати в сіновалі. Ну що ж, буде нагода протестити наш одяг на практиці!) А коли приїхав її чоловік, то Оля із Володею трішки поспілкувались зі мною і сказали, що в літній кухні є одне ліжко і ми можемо там спати. Вже мабуть в п'ятий раз нашої подорожі, ми мали спати на сіновалі, але після спілкування із нами, господарі виділяють нам більш комфортні місця. Йду і забираю Івана із сіновала, який вже мабуть три години «точить ляси по телефону» Володя розтоплює для нас піч і ми будемо спати на ліжку коло печі. Приходить хтось із односельчан і каже, що деякі люди в Ковардиній Балкі бояться лягати спати, бо по селу «ходять якісь двоє непонятні»))) Оля нас пригощає смачною домашнею вечерею і ми лягаємо спати! Боса спить із нами в кухні. Я зазделегіть «забив» місце ближче до печі. Вночі я про це пошкодую - піч жарила всю ніч. Я прокинувся, скинув long John's і кофту, та все одно було спекотно. Давненько вже не було такої жаркої ночі...