І хоча грудень навіть не пахне снігом, однак у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка під час перегляду окремих вистав та новорічних дійств візуально можна компенсувати цю природну "прогалину" і наповну насолоджуватись красою матінки-зими.

Штучний сніг, звукові спецефекти, відповідні декорації (художник Григорій Лоїк), правдива гра акторів - все це тішить найбільше дітлахів, які реально скучили за справжньою зимою.

Вистава "Чари прадавнього лісу" за мотивами казки Богдана Лепкого "Дванадцять місяців", яка написана у співавторстві Богдана Мельничука та Олега Мосійчука, почалась не зі сцени, як зазвичай, а з... інтриги  ще у холі театру. Казкові герої - професор (Т. Ніколаєв), Міністр (М. Павлентій), Вартівник (М. Замороз), помічниці кралечки (І.Баліцька, А. Любая, Ю. Небесна) зустрічають  Діда Мороза (М. Безпалько) та Снігурку (Н. Кубишин), неслухняну  юну Королівну (О.Яцишин) і з'ясовується, що остання (Королівна) має багато негативних рис з якими зовсім не хоче розлучатися. Юні глядачі просто вражені, що знаходяться поруч з героями, навіть можуть до них доторкнутися (зі слів школярки). Більше того, вони відчувають себе безпосередніми учасниками цього феєричного дійства. І ця важлива деталь ще більше підсилює казковість новорічного свята. Адже діти - це та частина людства, яка завжди вірить у диво. Казка має особливий глибокий підтекст: вона повчальна. Спостерігаючи за поведінкою улюблених героїв, діти розуміють, що казати неправду, бути жорстокими, нав'язувати свою волю іншим, бути неслухняними, не поважати старших - це зло, якого всіляко треба уникати і прагнути у своєму житті абсолютно протилежного: світла, любові, добра, радості, служіння іншим, миру і спокою.

Маленькі глядачі, які спочатку допомагали творити виставу Дідові Морозу та Снігурці, перейшли згодом до просторої театральної зали і стали звідти спостерігати за грою акторів - на віддалі. Ця невеличка відстань між акторами та глядачами "спровокувала" їх на іншу поведінку: вони стали співчутливішими до сироти Даринки (М. Гураль), до Садівника (А. Мрига). І вимогливішими до Мачухи та її дочки Палагни (М. Ганич, Х. Станіславська). Своє емоційне ставлення діти виражали через оплески та овації  Вдало підібране Олегом Мосійчуком та Олександром Чекаловим музичне оформлення із вкрапленими сучасними композиціями, як от роль Посла зі сходу (В. Ярошинський) і відома пісня "Шикидим" у виконанні нашого земляка Віктора Павліка, підсилювала реальність здавалось би нереального, згладжувала відстань між минулим і теперішнім і викликала ще більшу довіру до того, що відбувалося на сцені. 

Варто додати, що у виставі "Чари прадавнього лісу" у постановці режисера Олега Мосійчука  були задіяні актори театрального відділення (художній керівник В'ячеслав Хім'як). Молоді обдарування викладалися наповну. А що це дійсно було так, можна не сумніватися, адже головним камертоном були наймолодші глядачі, а дітей, як відомо - не обдуриш. Як добре, що в репертуарі тернопільського театру є добра казка. Бо сьогодні всім нам, як ніколи, бракує доброти. А це така якість, яка сама по собі не візьметься нізвідки - її треба виховувати, одним словом - набувати. Отож казку варто йти й дивитися сім'ями.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.