Напередодні Дня інвалідів, який традиційно відзначають 3 грудня, держава всіляко намагається створити видимість турботливого та прихильного ставлення до людей з обмеженими можливостями. Мовляв, усе, рідненькі,  для Вас. І грошова допомога, і пандуси, і навіть робочі місця. Якщо від перших двох пунктів інваліди не відмовляться, то щодо третього побутує інша думка: нібито таким чином держава прикриває власну неспроможність забезпечити людям з особливими потребами достойний рівень життя.

Пропонують «мінімалку»

2 грудня проблеми людей з обмеженими можливостями обговорили в обласному центрі зайнятості. Переважно йшлося про працевлаштування інвалідів. За даними керівника центру Петра Хімейчука, цьогоріч послугами місцевих центрів зайнятості вже скористалося 1018 осіб з обмеженою працездатністю. Всі вони отримали необхідні консультації, залучались до міні-ярмарків вакансій та до участі у профорієнтаційних, інформаційних заходах. А головне – понад 300 інвалідів було працевлаштовано. Ось тільки радіти такій статистиці чи навпаки – сумувати, влада поки не визначилась. З одного боку, структурі є чим пишатися, адже вдалося допомогти чималій кількості особливих громадян нашого суспільства. З іншого боку, бентежить велика кількість звернень. Що змушує цих людей шукати роботу? Якщо бажання знаходитись у колективі і вести повноцінний спосіб життя, тоді питань не виникає. Та більшість схиляється до іншої версії: людям потрібні засоби для існування. Тому навіть попри обмежені можливості та проблеми зі здоров’ям вони змушені працювати.

- Усього ж за сприяння центрів зайнятості Тернопілля вдалося забезпечити роботою 352-ох інвалідів. 12 безробітних з інвалідністю виявили бажання започаткувати власний бізнес. 14 безробітних інвалідів забезпечені роботою за допомогою служби зайнятості завдяки компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, - розповідає Петро Хімейчук. - Зараз на обліку в місцевих центрах зайнятості перебуває 309 осіб з обмеженими фізичними можливостями. Їм пошук підходящих місць праці продовжується.

Зауважимо, що адресними соціальними послугами цьогоріч було охоплено й 7 демобілізованих учасників АТО з числа інвалідів. Із них троє осіб вдалося працевлаштувати.

Позитивним прикладом працевлаштування є історія інваліда по зору Івана Бернаса. Чоловік за допомогою Бучацького центру зайнятості працевлаштувався юристом у місцевий військовий комісаріат.

За словами Петра Хімейчука, складність щодо працевлаштування інвалідів полягає в тому, що роботодавці подають пропозиції, які не підходять людям з особливими потребами ані в частині оплати праці, ані доступністю до робочого місця. Приблизно 90% пропозицій – на рівні мінімальної заробітної плати. 5-6% вакансій із заробітною платою вищою, ніж в загальному по Україні.

Відповідальність за зайнятість інвалідів держава переклала на підприємства і буквально зобов’язала бізнес дати роботу людям з особливими потребами. Стаття 19 Закону України «Про інвалідів» передбачає, що підприємство з чисельністю працюючих понад 8 осіб зобов’язане працевлаштувати одного інваліда. Далі йде розрахунок на рівні 4% від загальної кількості працівників. Із трьох тисяч підприємств області, які підпадають під дію цього закону, практично всі виконують цей норматив. Та чи справедливо чинить держава? Не забезпечивши людей найнеобхіднішим, вона прямим текстом вказує на вихід із ситуації, мовляв, треба працювати. Отакою виявилась турбота посадовців.

Найбільше досвіду щодо працевлаштування інвалідів в області має підприємство «Надія», засноване громадською організацією інвалідів. Воно займається пошиттям спецодягу і постільної білизни. Починаючи з 2009 року, підприємство прийняло на роботу 21 особу. В цьому році – 5. Попри те, що бізнес виконує велику соціальну функцію, його ще й обкладають непомірними податками. Як наслідок, знову страждають люди.

- Уряд постійно приймає, як на мене, безглузді рішення, в результаті яких з підприємств регулярно вимиваються обігові кошти. Останнє рішення щодо адміністрування ПДВ призвело до принципу доміно. Уряд хотів таким чином поповнити бюджет, а вийде навпаки. Підприємства будуть змушені впроваджувати засоби економії, а від цього у першу чергу постраждають працівники, зокрема, інваліди, - каже керівник підприємства Олександр Шаванов.

Штовхають на порушення

Своє бачення проблеми має громадський активіст та віднедавна депутат обласної ради, інвалід Олександр Башта. За його словами, робота та інваліди – несумісні речі, а працевлаштування має виконувати виключно соціальну функцію.

-  Найбільша проблема в тому, що держава намагається спихнути адаптацію, соціальне забезпечення людини, яка не може працювати, на працевлаштування. Інвалід і робота – це несумісні речі. Особливо в контексті, що таким чином людина здобуває собі засоби для існування. Якщо інвалід забезпечений і хоче працювати - це і є соціальна адаптація та інтеграція в суспільство. На жаль, у нас  вже багато років держава відштовхує інвалідів, засунула їх на мінімальний жебрацький рівень життя, але, разом з тим, заграє у вигляді пільг і працевлаштування, - каже Олександр Башта.

На його думку, проблема в тому, що у державі немає градації визначення рівня допомоги.

- Інвалід першої групи може працювати тільки за однієї умови – адаптація та інтеграція в суспільство. Нехай друга і третя група не ображаються, але вони, на мою думку, самі повинні боротися за виживання. Думаю, у цій ситуації є один правильний вихід: інваліда першої групи слід забезпечити пенсією на рівні середньої заробітної плати по державі. При цьому сказати: «Все, хлопче. Це держава для тебе зробила. Хочеш - пропий, хочеш – інвестуй. Це твоя справа. Більше держава тобі нічого не винна». І це було б більш справедливо, ніж оці загравання з допомогою та працевлаштуванням. Навіть при моїй активності та бажанні інтегруватися у суспільство, я досі реально не працюю. Тому що це складно. Відносини «працедавець та інвалід» – дуже не прості. Вони можуть бути тільки на гуманітарному рівні. Роботодавець не може розраховувати на інваліда як на повноцінного працівника. Сьогодні він захворів, завтра - не доїхав. Ефективність його роботи теж під сумнівом. Давайте говорити правду: працевлаштування інваліда – це лише соціальна функція – не більше, - каже Олександр Башта.

Надавши інвалідам достойну пенсію, відпало би багато інших складних питань. У них не було б необхідності йти на роботу, а владі - потреби «пресувати» підприємців щодо працевлаштування людей з обмеженими можливостями. Зараз держава поставила людей у важкі умови, через що вони буквально вимушені йти на порушення. І інваліди, і підприємці шукають можливість обійти закон. Очевидно, владу така ситуація влаштовує, адже відчуття провини робить людей покірними та тихими…

Зоряна Гарасимів ("Номер один")

Цифра: 7600 інвалідів працевлаштовано на підприємствах області.

Джерело: gazeta1.com