Духовна клепсидра від Анни Віталії
Глибоко-філософська поезія сьогодні - велика рідкість. Авторів «складних» поетичних текстів можна порахувати на пальцях. Але вони є. Одна з таких талановитих особистостей живе у Тернополі.
Це Анна-Віталія Палій. Поєднання цих трьох слів дає інформаційний ключик до розгадки таємниці її основного призначення: милостиво і благодатно вдихати життя у слова.
Коли на зібранні літературного об’єднання при обласній Спілці письменників Аня презентувала свою нову поетичну збірку «Зворотній шлях піску», багатьом присутнім мимоволі довелось перегорнути сторінки свого життя і зробити певні висновки. Адже життя насправді швидкоплинне і до кінця незбагненне, якщо намарно розпорошувати його приземленою буденністю. Однак якщо пам’ятати про свою цілісність із Всесвітом, із своїм вищим «я», зрештою, просто із Всевишнім - так, як нагадує нам про це авторка, то тоді й справді приходить усвідомлення того, що життя - це «пульсуюча вічність». Воно нагадує пісочний годинник – клепсидру. Коли залишається одна піщинка для падіння вниз, ми знову народжуємось у Духові до нового життя.
У кожного з нас своя клепсидра. Структура поетичної збірки Анни-Віталії за своєю філософічністю також нагадує пісочний годинник: «Графіка серця», «Черта», «Такий тілесний час», «Літо світу», «Подих диму», «Листочки», «Іду під дощ», «Від тяжіння земного», «До Тебе».
Незвичним і ще ніде не прочитаним мною є погляд авторки на тему Христа. Відчуваючи себе «клітиною в тілі Бога», авторка легко долає часову відстань у дві тисячі років тільки для того, щоб бути присутньою під час в’їзду Месії в Єрусалим. Для неї (як і для кожного з нас) надзвичайно важливо ще і ще раз утвердитись у своїй вірі:
«Ти в мене віриш? Віриш. О, Месіє!
А я у Тебе вірю? Вірю? Вірю!».
Для поетеси Месія не розп’ятий, Він живе у Слові. А Слово, як відомо з книги книг Біблії, було в Бога і було Богом.
Прозорливу настанову-нагадування дає нам Анна-Віталія, коли каже всім: «Просись не в човен, а у небеса. Рятує світ любов, а не краса». Але чи всі це можуть почути? Адже люди перебувають сьогодні на різних рівнях свідомості. Втім, «хто має вуха, той почує», «хто має очі, той побачить».
Кожне народжене слово поетичної збірки виважене і виношене, як дитя в лоні матері. Авторка запитує себе: «Куди іду?». Щоб на таке спромогтися, треба бути відважним і водночас щирим. Їй це вдається…
«Хто – на Голгофу, хто – з Голгофи вниз.
Налякані грозою, всі втікають.
А я – куди? До фарисейських риз?
Чи змінююся я, а значить – каюсь?».
Поетеса має дві освіти: закінчила архітектурний факультет державного університету "Львівська політехніка" та Катехитично-педагогічний інститут при Українському католицькому університеті. З-під її пера вийшло чимало віршів, оповідань, притч у найрізноманітніших часописах і літературних альманахах. Анна-Віталія - авторка двох філософських поетичних збірок "Тан світла" і "Зворотний шлях піску". А ще вона - лауреат першого і призер другого туру Міжнародного міжконфесійного конкурсу християнської поезії "Ісусе, Ти потрібний мені!".
Сьогодні Анна-Віталія Палій святкує ювілей. "Терен" щиро вітає її з цією подію і зичить всіляких гараздів!
Валентина СЕМЕНЯК.
Фото автора.