Хірург Тернопільської лікарні швидкої допомоги Едуард Ремезюк більше року рятував життя у військовому госпіталі в зоні АТО. Він працював у найгарячіших точках на Сході – Донецькому аеропорті і селі Піски.

Лікаря мобілізували під час третьої хвилі мобілізації. Він проходив службу як доброволець в складі бригади лікарів 66-го мобільного військового госпіталю військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Едуард Ремезюк рятував життя захисникам України, а також мирним жителям Донецької області. Він є хірургом вищої категорії, кандидатом медичних наук, лікарем працює більше 20 років.

- В серпні 2014 року я був мобілізований у 66-й мобільний військовий госпіталь, надавав медичну допомогу і в госпіталі, і в мобільній хірургічній бригаді на всій території Донецької області, - розповідає Едуард Ремезюк. - Ми їздили в Селідово, Курахове, Авдіївку та інші міста. За перші 7 місяців роботи в нашому госпіталі пролікували більше трьох тисяч поранених, травмованих і соматичних хворих. За цей час було більше тисячі оперативних втручань, сотні життів врятовано.

Як розповідає лікар, керівництво військово-медичного центру Західного регіону створили всі умови для того, аби лікарі могли надавати медичну допомогу і рятувати життя. Головний хірург Західного регіону допоміг швидко осягнути особливості хірургії в польових умовах. Адже різниця в наданні допомоги вдома в тилу і в зоні АТО суттєва.

 – Там одночасно може поступити 5-10-15 поранених, - розповідає хірург. – Крім того, в лікарні є можливість провести додаткові методи обстеження. В умовах госпіталю таких умов немає. Там грає роль лише особистий досвід – оглянув пацієнта, оцінив його стан і одразу в операційну. Тому туди більше підходять кадри з лікарень швидкої допомоги.

Едуард Ремезюк каже, що ситуації на війні траплялися різні, часом і комічні.

- В селі Піски масивний артилерійський обстріл проводить ДНР, - розповідає лікар. - Військовослужбовці - в бліндажах, в підземних приміщеннях. Зима, мороз. Цей обстріл застав хлопців 79-аеромобільної бригади в лазні. Заскакують вони в цей підвал хто в чому - в шльопанцях, в’єтнамках на босу ногу, роздіті. А б’ють як раз по нас... Трохи моторошно було... Минає 20 хвилин, півгодини... А переживають усі люди цей час по-різному. Дивлюся, хлопець щось дивиться на мобільному. Його питають, що він там робить. І він відказує, що дивиться кіно. Питають, який фільм дивишся? А той відповідає: „Про любов”. В такі моменти розумієш, що буде в нас все нормально, що ми переможемо, якщо хлопці в такі моменти дивляться фільм про любов.  

Джерело: te.20minut.ua