У дитинстві дорослі часто запитують малюків: «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?». І діти радісно відповідають: космонавтом, бізнесменом, пожежником, актрисою, вчителем та, звичайно, лікарем. Медична професія у будь-які часи дуже почесна і відповідальна.

Навчаючись у першій Шумській одинадцятирічці, шумчанин Віктор Костюк не став медалістом, бо мав декілька четвірок, решта – відмінно. Та не це головне. Шкодує лише про те, що потрібно було більше часу приділяти вивченню фізики, біології, іноземних мов та психології, які так необхідні в його професії. З відзнакою закінчив Шумську музичну школу по класу «Труба». Хоча по музичній лінії не пішов, іноді він грає на інструменті, коли є відповідний настрій.

Після закінчення школи вступив до Київського медичного університету, який визнаний найкращим приватним вузом України. Вважає професію лікаря своїм покликанням, відчуває, що саме тут себе знайшов.

Як зізнається Віктор, перші його чергування в лікарні почалися ще в ранньому дитинстві:

– Моя мама працювала медичною сестрою у реанімаційному відділенні, а тато – далекобійником. Тому я часто залишався на роботі з мамою. Будучи дитиною, мені було важко зрозуміти, що з цими людьми, що у них болить, як їх лікують. Моя місія у лікувальному процесі була дуже важлива – сидіти тихо і не заважати. Саме тоді зрозумів, що з медициною пов’яжу своє майбутнє. Роки навчання у вузі та інтернатура минули дуже швидко.

За найменшими мінімальними підрахунками у стінах різних лікарень я провів понад 26000 годин (понад три років). Багато думав про рутину моєї роботи, долі наших пацієнтів, атмосферу, що панувала у різних робочих моментах. Скажу так: життя дуже особливе у тих, хто одягнув білий халат – це або твоє, або ні.

Після навчання Віктор Костюк залишився працювати у столиці. З 2011 року він – хірург-онколог, науковий співробітник відділення онкоортопедії, пухлин шкіри та м’яких тканин Національного інституту раку. Окрім того, продовжує займатися захворюваннями та заміною суглобів.

Лікареві щодня потрібно вчитися і вдосконалюватися. Тож кожен день Віктор завжди шукає нові горизонти. Відвідав багато клінік України, Китаю, Японії, Італії, Австрії, Угорщини та Німеччини. І для нього робота лікарем – це щоденне навчання та удосконалення: важкі клінічні випадки, статті, книги, виступи на конференціях.

Професія лікаря – цілодобова праця, де у будь-який час дня чи ночі вони несуть службу. Як стверджує Віктор, в нашій країні так є. Важко делегувати комусь відповідальність. Доводиться робити все самому. Тож бути лікарем, на думку Віктора, «Arte et humanіtate, labore et scіentіa» – мистецтво і людяність, праця і знання.

Проте він нітрохи не шкодує про вибір професії:

– Мені подобається лікувати. Я обожнюю хірургію. Кожна операція – це виклик, своєрідна вершина для мене. Найдовше операційне втручання, яке доводилося робити, близько 4,5 години. Брав участь у лікуванні немовлят до 1 року, а найстаршому пацієнту – 93. Хоча від лікування дітей утримуюся – не мій основний профіль.

Крім медичного таланту, у Віктора Костюка є ще один – кулінарний. Він веде кулінарний блог, ділиться рецептами приготування страв. Як стверджує, йому завжди подобалося викликати у людей позитивні емоції. У роботі хірурга це не завжди так. Тому й виникла ідея вести власний кулінарний блог у соцмережах. Тим більше, що готувати любив завжди – це чудовий антистрес. Навіть доводилося працювати в ресторанній індустрії.

– Не приховую своєї ресторанної кар’єри, – каже Віктор. – Навпаки, пишаюся отриманим досвідом, а це – не тільки навики роботи на кухні та за барною стійкою. Перш за все,  це досвід діяльності у міжнародних компаніях з високими стандартами. По-друге, там я навчився робити декілька справ одночасно та якісно, оскільки навантаження були дуже великі. І третє, найголовніше, це – комунікації. Доводилося спілкуватися з різними клієнтами – від простих робітників до зірок кіно, телебачення та сцени, депутатів, міністрів та колишнього президента. Це неабиякий досвід.

Лікар з кулінарними здібностями зізнається, що хотів би частіше тішити сім’ю вишуканими стравами, проте не вистачає часу. Здебільшого, робить це у вихідні. Його дружина Катерина теж чудово готує. Обоє виховують дворічну доньку Аміну.

Щоденна рутина та неблизька відстань не дозволяють Віктору часто бувати вдома, на Шумщині. Але кожного з нас завжди тягне туди, де народився, де минули дитячі роки, юність. Тому чоловік старається хоча б раз у 2 місяці приїздити до рідного містечка. А потім – знову до щоденної праці, яка стала справою життя. Адже, часто, щоб виконати професійний обов’язок, доводиться не зважати на власні емоції, особисті проблеми. І, головне – пам’ятати, що лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію. Тому, коли обираєш майбутню професію, варто бути упевненим, що це – саме те, чим ти хочеш займатися, – переконаний Віктор Костюк. І бажає шумчанам вести здоровий спосіб життя: ходити не менше 5 кілометрів в день, контролювати масу тіла, займатися спортом, їсти багато овочів та сезонних фруктів, своєчасно звертатися до лікарів.

Джерело: ШумськІнфо

Фото Олександра Макаровського