22-річна Олександра вже два роки служить у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Хоча родом вона з Рівненщини, приєдналася до підрозділу, коли жила в Тернополі. За цей час дівчина побувала в усіх батальйонах бригади, працюючи на стабілізаційних пунктах, виконуючи завдання в медичній роті та беручи участь в евакуації поранених військовослужбовців. Історію медикині розповіли на фейсбук-сторінці бригади.

Для Олександри служба військового медика — це постійна готовність діяти. Вона переконана: у критичний момент найголовніше — не злякатися і чітко слідувати алгоритму дій. У зоні бойових дій немає часу на роздуми, кожна секунда може коштувати життя. Коли звучить сигнал «300», медик має бути готовим за кілька секунд виїхати на допомогу з повним спорядженням.

Олександра підкреслює важливість турботи про власну безпеку: якщо медик не зможе виконувати свою роботу, то не буде кому допомогти іншим. Служба в чоловічому колективі для неї не стала проблемою, навпаки, злагоджена команда полегшує виконання завдань.

Окрім служби, Олександра вчиться одночасно у двох університетах, опановуючи спеціальності в інженерії програмного забезпечення, кіберзахисті та психології. Після завершення війни вона планує розвиватися в цих напрямках, однак зараз її головна місія — медицина.

Її життєве кредо звучить так: «Краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і жалкувати, що не зробив».

Фото з фейсбук-сторінки 105-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України