Христина Максимів: «Найкращим вираженням думок для мене завжди було мистецтво»

15d43aef6c8a5134e1fc00a9c98b8ab0_L

Люди і не здогадуються, які подарунки може «підкинути» доля. Як писав Білл Гейтс: «Не всі мрії здійснюються. Я, наприклад, мріяв стати кухарем, але не вийшло». Є такі випадки, коли не людина обирає професію, а професія людину.

Подібна ситуація сталась з тернополянкою Христиною Максимів. Вона планувала бути звичайним вчителем англійської мови, а трапилось так, що виїхавши закордон на практику, повернулась в Україну вже талановитою художницею. Детальніше про кардинальні зміни в житті говоримо з молодим живописцем, пише dilo.

Христино, як Ви зрозуміли, що у вас талант до малювання?

Ви знаєте, мене з дитинства вчили бачити у всьому красу і помічати найдивовижніші деталі у найбуденнішому. Тому, сказати точно коли і як я відчула тягу до мистецтва я не можу. Це, напевно, закладено в генах кожної людини, але не кожна вчасно помічає це в собі. Просто в якийсь момент я зрозуміла, що мені є що сказати, а найкращим способом вираження думок для мене завжди було мистецтво, бо в ньому ти справжній і не ховаєшся під масками суспільних стереотипів.

Хто наполіг на тому, щоб Ви розвивали його і надалі?

Якщо бути відвертою, то я вступила до художньої школи лише через нудьгу. Я була маленькою і рухливою, тому мені було цікаво пробувати щось нове, а не сидіти на місці. Як належна учениця, яку завжди вчили виконувати завдання на відмінно, я не замислювалась над тим, для чого я малюю, я зациклювалась на результаті. І одного разу, малюючи етюд на дворі, я стала помічати погляди людей, які здивовано і з зацікавленням поглядали в мій бік. Напевно, тоді я зрозуміла, що мистецтво не тільки допомагає виразити думки, але й зацікавити в їхньому змісті. Саме ці погляди, напевно, і змусили мене продовжувати свою справу.

Як склалась ваша подальша доля після закінчення художньої школи?

Через юність і насичену програму я на певний час закинула ремесло, але потім в одну прекрасну мить зрозуміла, що без нього жити не так яскраво. Тому я вирішила і далі додавати фарбу в сіру буденність. Я продовжувала удосконалювати свої вміння в різних школах і з різними наставниками, у багатьох містах України і світу.

Після того, як Ви відвідали Францію та Італію, що нового ви пізнали?

Зазвичай коли вживають в одному реченні слова Франція і живопис, одразу на думку спадає Лувр. Безумовно, це колиска всього мистецтва і мрія кожного художника, щоб його картини побували у стінах цього музею, але часи минають, а з ними змінюється і мистецтво. Багато невідомих художників знаходять неймовірн іспособи у мистецтві. І у Франції, і у Італії я шукала саме таких, вчилась у них, комбінувала класику, сучасне мистецтво і свої вміння. Як вже сформований художник.

Ви визначили для себе стиль у якому малюватимете і надалі?

Скажу по правді, я не люблю термін «стиль», у кожного він свій. Я не розумію цього загнання в рамки. Тому, я як і колись, так і зараз буду шукати свій власний спосіб вираження мистецтва.

Чи плануєте виставляти картини у рідному Тернополі?

Всі мріють про вищесказаний Лувр, а я мрію, щоб мої роботи побачило рідне місто. Тому, я не просто планую, а мрію виставлятись саме тут.

Що можете порадити художникам-початківцям?

Я маю лише одну пораду – будьте собою, шукайте власний стимул задля досягнення своєї мрії.

Вибір читачів за тиждень

Відео