Я вже розповідала про те, які слова необхідно писати разом, через дефіс та окремо. Сьогодні продовжимо вивчати тему. 

Складноскорочені слова

Усі складноскорочені слова й похідні від них пишемо разом: меддопомога, дитмайданчик.

Разом пишемо і складноскорочені слова з першими частками: абро-, авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, авдіо- (і аудіо-), біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фольк- (і фолк-), фоно-: аброморфема, автовідповідач, авдіоальбом, вебсторінка, єврозона, євроремонт, зоосад, панамериканський, параолімпієць, попмузика, попгурт, пресконференція, псевдонаука, псевдогромадянський, соціосфера, телехроніка, фітотерапія, фолькмузика, так само слова з питомими компонентами іно- (іншо-, інако-), лже-: іновірець, іншовірець, інакодумець, іншодумець; лжепророк, лжесвідок. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Європа, псевдо-Фавст.

Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий тощо) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладний, архидиякон, бліцновини, бліцопитування, гіпермаркет, максіодяг, мікроорганізми, мінідиск, мінікомп’ютер, мультимільйонер, нанокомп’ютер, супермаркет, супермодель, топменеджер, топмодель, ультразвук, флешінтерв’ю, а також із першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивірус, віцепрем’єр, віцеконсул, експрезидент, контрадмірал, контрудар, обермайстер, оберофіцер, оберлейтенант, оберпрокурор, штабскапітан, унтерофіцер. З власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: «Анти-Дюринг», екс-Юґославія. Компонент топ- із числівниками не поєднується.

Слова з пів-, напів-

Разом пишемо складні іменники з першою частиною напів-, полу-: напівавтомат, напівімла, напівкущ, напівлюдина, напівмавпа, напівпітьма, напівправда, напівфабрикат; полудрабок. полукіпок, полумисок.

Невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів аркуша, пів відра, пів години, пів літра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів ями; пів Європи, пів Києва, пів України. Якщо ж пів- з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: піваркуш, південь, півзахист, півколо, півкуля, півмісяць, півоберт, півовал, півострів.

Складні прислівники

Разом пишемо складні прислівники, які утворені:

* сполученнями прийменника (або кількох прийменників) із будь-якою частиною мови: вголос, навколо, вперше, нагору, але на-гора;

* поєднанням словотворчих часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-: абикуди, анітрохи, щовечора;

* з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, стрімголов, праворуч.

Через дефіс пишемо складні прислівники, які утворені:

* від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; по-заячи, по-ведмежи; також по-латині;

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У прислівниках такого зразка, утворених від складних прикметників, що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-соціалдемократичному, по-генералгубернторському.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Прийменник по- пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по батькові.

* за допомогою прийменника-префікса по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє, тощо;

* за допомогою словотворчих часток будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди; коли-будь, куди-будь; де-небудь, коли-небудь, куди-небудь, як-небудь; казна-де, казна-коли; аби-то, десь-то, так-то; хтозна-де, хтозна-як;

* з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так тощо;

* повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: далеко-далеко, ледве-ледве, ось-ось, тихо-тихо; будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як;

* прислівники термінологічного характеру за традицією: де-факто, де-юре.

Першу частину пишемо окремо, а дві наступні через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Пишемо окремо прислівникові сполучення, що:

* складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: до вподоби, на жаль, на щастя, по черзі, уві сні, на ура, на ходу, під силу;

* мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу;

* виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: другого дня, темної ночі, тим разом, тим часом;

* прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

Фото з відкритих джерел