Як уже зазначалося раніше, найчастіше в українській мові подвоюється літера -н- у прикметниках. Однак не варто забувати про слова іншомовного походження. 

У загальних назвах іншомовного походження букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо: абат, акумулятор, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват, група, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), шасі тощо.

Подвоюємо літери:

* в окремих загальних назвах: аннали, бонна, білль, брутто, булла, ванна, вілла, донна, мадонна, манна, мулла, панно, пенні, тонна, дурра, мірра та слово Аллах;

* у разі збігу в загальних назвах однакових приголосних префікса й кореня подвоєння звичайно зберігаємо, зокрема в тих випадках, коли в українській мові вживається непрефіксальне слово з тим самим коренем: імміграція (пор. міграція), інновація (пор. новація), ірраціональний (пор. раціональний), ірреальний (пор. реальний), контрреволюція (пор. революція), контрреформація (пор. реформація), сюрреалізм (пор. реалізм);

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Літери на позначення приголосних звичайно не подвоюємо в тих випадках, коли семантичний зв’язок між префіксальним словом і словом без префікса втрачений або суттєво ослаблений: анотація, конотація (пор. нотація), кореляція (пор. реляція), кореспондент (пор. респондент) тощо.

* подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андорра, Бессемер, Білл, Боттічеллі, Ллойд, Марокко, Міссурі, Ніцца, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Теннессі, Смоллетт, Кіркконнелл та в загальних назвах, які від них утворені за допомогою афіксів: андоррець, бессемерівський, голландський, марокканець тощо. У загальних назвах, які утворені від власних назв без додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор. Ватт), бекерель (пор. Беккерель).

Фото з відкритих джерел