Ірина Скасків – авторка книг, патріотка, яка за покликом серця у свій час зробила вибір і пішла захищати Україну та досі разом з однодумцями безкорисливо допомагає добровольцям, військовим, натхненно працює на інформаційних фронтах, доносячи слово про війну, захисників, волонтерів та просто хороших людей у книгах, газетах та інтернет-ресурсах, як позаштатний кореспондент.

IMG_4530 (Copy)

Ми розпитали Ірину про спогади зі Сходу, про особливості перебування жінки далеко від рідних та про нестримну жагу стати на захист рідної держави.

- Доброго дня, Ірино. Як ваші рідні віднеслись до того, що Ви на рівні з чоловіками вирішили захищати Україну?

- У складний для країни час я вирішила долучитися до справи захисту країни - відтак з січня 2016 року протягом трьох років проходила військову службу за контрактом в 44 окремій артилерійській бригаді. Батьки та діти моє бажання стати військовослужбовцем не одразу зрозуміли, але згодом, підтримали мене й мій вибір.

- Що найбільше запам’яталось під час ротацій на Схід?

- Особливо запам’яталась дружня родинна атмосфера, яка панувала на командному пункті. Коли поруч ідейні однодумці, готові допомогти, розділити разом і сумне, і радісне, то не покидає відчуття впевненості, жаги до служби та натхнення.

- Чи важко жінці на війні?

- Жінці завжди важко, коли вона довго далеко від рідних. У всьому іншому вона може бути сильна. B умовах сучасних реалій служити та боротися за країну жінки стають пліч-о-пліч з чоловіками. Горджуся, що і я, хоч як і краплинка серед моря інших небайдужих сердець, стала корисною державі у цей складний час та з гордістю носила військову форму.

- Що стало найважчим випробуванням?

- Найважчими випробуваннями для мене завжди, в тому числі і під час служби в армії, були і є випробування сумлінням. У прийнятті будь-яких рішень, у виборі слів. Довго все обдумую, боюсь помилитись, щоб не образити, щоб не підвести, щоб не зробити те, за що буде потім соромно і перед іншими, і перед собою, і перед Богом. 

- Ви святкували у таких нелегких умовах великі свята?

- Великдень 2017 року святкували «військовою родиною». Хоч і після нарядів замість відпочинку добровільно самі себе ставили в наряд на кухню перед святом, недосипали, але влаштували свято. Зворушливі спогади гріють дотепер.

Великдень (Copy)

- Чи зближує війна людей?

- Так, війна об’єднала небайдужих, свідомих та ідейних людей.

- Що спонукало Вас до прози та поезії?

- Люблю займатися літературною творчістю, адже колись мріяла стати журналістом. Пишу та віршую для душі та від душі про все те, що думаю і відчуваю. Про війну та людей на війні розказую, щоб донести іншим, що на війні теж є життя, а в житті є війна та боротьба почуттів. Декілька моїх прозових замальовок увійшло до тритомника «Слово про війну» під редакцією ветерана-добровольця Василя Піддубного, який зібрав розповіді з перших вуст бійців, волонтерів з усієї країни, також цього року вийшов альманах творів учасників АТО/ООС під назвою «Я маю в серці те, що не вмирає». А окремі вірші надруковані в поетичних збірках.

- Чим займаєтесь зараз?

- Зараз працюю головним спеціалістом відділу Міністерства у справах ветеранів України в Тернопільській області. На цій посаді також намагаюся бути корисною тим людям, які вже повернулися з війни, членам родин загиблих захисників. Командою працюємо над формуванням позитивного іміджу ветеранів, сприяємо у вирішенні їхніх актуальних проблем, організовуємо заходи з вшанування пам’яті полеглих Героїв. Розумію велику відповідальність та важливість своєї роботи, і коли вдається допомогти іншим.

- Що б Ви побажали українцям в день Захисника України?

- Побажати усім хочу міцного здоров’я насамперед, бути активними громадянами, не байдужими, бо байдужість теж вбиває, пам’ятати та шанувати наших Героїв, любити свою Батьківщину, добре вчитися та сумлінно працювати. А Україні бажаю якнайшвидшої перемоги та миру.

- Дякую за Вашу позицію та цікаву розмову!

Довідково. Ірина Богданівна Скасків народилася і навчалася в Струсові. Після закінчення Струсівської загальноосвітньої школи І -ІІІ ступенів ім . С. Будного – навчання в ТНПУ, здобула спеціальність вчитель математики та інформатики. Пізніше закінчила Київську державну академію керівних кадрів культури і мистецтв. Працювала в редакції газети «Тернопіль вечірній», згодом заступником Струсівського сільського голови, секретарем ради та виконавчого комітету Струсівської сільської ради. Січень 2016- січень 2019 року – військова служба за контрактом в 44 окремій артилерійській бригаді, чотири ротації на командному пункті артилерійської групи на забезпеченні зв'язку, які зайняли трохи більше пів року загалом.