На війні по-особливому велику силу має щира молитва. Мусульмани  моляться спільно з християнами.

Сьогодні нашим військовим, які воюють на Сході нашої держави, досить сильно потрібне Слово Боже для того, аби зміцнитись духовно та морально, - переконаний капелан тернопільської 44 –ї бригади, священик Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Володимир Андрухів, повідомляє 20 хвилин.

Хлопці були б сильніші

 Якщо б капеланство з самого початку було на російсько-українській війні, то духовно й морально наші хлопці були б набагато сильнішими, чим є зараз, - каже капелан Володимир. - Я розумію те, що багато з священників на передовій загинуло б, оскільки не володіють військовими навиками, однак жертви їхні були б виправдані.

Загалом отець Володимир був у зоні війни два рази, а саме з вересня по листопад минулого року та з грудня по березень цього року. Капелан розповідає, що коли він перший раз був на передовій, то наші військові самі підходили до нього за підтримкою та допомогою, просили у нього благословення, щирої сповіді та розради Іншими словами, шукали у ньому заспокоєння своєї душі.

- Багато часу я провів на блокпостах, де наші військові тримають оборону, в основному це Новотошківське та Оріхове, - додає він. - Там я робив все те, що робить звичайний священик на парафії. Багато розмовляв з хлопцями, а ще більше слухав їх.

Добрий пастир усі вівці пасе

Як каже священик, на війні по-особливому велику силу має щира молитва, лише вона відводить біду від наших військових, саме молитва допомагає їм перенести всі випробування і труднощі на війні.

- В нашому дивізіоні були римокатолики, грекокатолики, православні як київського, так і російського патріархату, більше того були мусульмани, - розповідає капелан.

За словами отця Володимира, дехто з наших так званих християн під час спільної молитви навіть не хрестилися. Однак багато мусульман не лише знімали шапки при спільній молитві, а й самі долучалися до неї, більше того - хрестилися разом із ними.

- Направду, ті мусульмани щиріші українці, як ті, що не молилися разом із нами, - додає отець. Не вбий Священнослужителям заборонено брати в руки зброю, - продовжує Володимир Андрухів, оскільки в заповіді Божій чітко сказано - не вбий.  

 - Поки останній солдат стріляє - капелан має молитися, але якщо  солдат гине, то священнослужитель повинен взяти зброю в руки та захищати своїх побратимів, які є поранені та не взмозі себе захистити самі, - каже він.

 - Направду Слово Боже на війні, де гинуть молоді люди в ім’я нашого народу, в ім’я справедливості - дуже потрібне. Я до капеланства не готувався, мене життя саме підготувало ще коли я навчався у духовній семінарії. Тоді я прийняв слово Боже, яке і несу з собою ціле життя. Те слово Боже я і переніс на фронт до наших військових, - говорить отець.