Казка барокових Бережан молодої художниці (фото)
Ірена Миколів творить на перетині малюнку з натури та цифрового живопису. Навчається на факультеті живопису Університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, народилася в Бережанах, мешкає у Луцьку. У роботах шукає баланс між оригінальною формою та соціальним контекстом, бо вірить, що мистецтво здатне зачіпати й відбиватись у пам’яті набагато краще, ніж будь-яка реклама.
— Для мене дуже важливе розуміння національної ідентичності, тому в роботах розповідаю про Україну, про події та людей, які творять історію. Зокрема, розкриваю цю тему через призму архітектури. Вона пов’язує минуле з сьогоденням, дає нагоду простежити, ким ми були, та зрозуміти, ким є нині. Серію творів про архітектуру Бережан присвятила, перш за все, мешканцям міста. Вона покликана повернути їм спогади, надихнути зберігати та цінувати своє, — розповідає Ірена.
Із художницею я поспілкувалася про особливості творчості, улюблені будинки Бережан, про те, навіщо малювати кам’яниці, а ще про… птахів.
— Доброго дня, панно Ірено. Вирішила поспілкуватися з вами, коли побачила вашу роботу на основі інтер’єру відділу державної реєстрації актів цивільного стану Бережанського районного управління юстиції області, будинку, зведеного у стилі надвіслянської готики. Цей твір ви створили, спираючись на оригінальне зображення, оздобивши кількома декоративними елементами, аби додати казковості. Отже, передовсім розкажіть, як ви працюєте над зображеннями — яка міра обробки їх у графічному редакторі?
— Я працюю із власними світлинами, тому колористику та композицію вибираю ще під час зйомки. А ось графічний редактор використовую, щоби надати будівлі оригінальної текстури, вивести найважливіше на перший план і, звісно, вписати мотив птахів. Живопис завжди додає характеру навіть найпростішим речам.
— Чим вас зацікавила поєднання роботи з натури й обробки зображення?
— Я вважаю, що саме малюнки з натури найкраще розкривають погляд художника на світ. Дивлячись на людину або на пейзаж, ми підсвідомо виділяємо найголовніше для себе, і малюємо це.
У графічному редакторі я займаюсь саме живописом. Тобто, малюю картину «з нуля», дивлячись на фото. Це майже те ж, що малювання з натури, проте мені для роботи не потрібно їхати в Бережани, не потрібно купувати фарби та чекати сприятливої погоди. Фотошоп дає свободу, економить час і ресурси. Поєднання малювання з натури та Фотошопу зберігає всі переваги артпроцесу, але суттєво зменшує його недоліки.
— Розкажіть детальніше, чому вас зацікавила архітектура як засіб емоційного та когнітивного впливу?
— Гуляючи Бережанами влітку, я раптом збагнула, що народившись у XXI столітті, сформувала свій художній смак, дивлячись на барокові будівлі. Для мене тамтешній пейзаж є домом, а не туристичним об’єктом.
Велич архітектури у моїй свідомості дуже тісно переплелася з дитячими спогадами. Тому мені дуже закортіло збудувати серію на контрасті минулого та сучасного. І я дуже рада, що після публікації робіт, багато людей відчитали цей контекст без пояснень. Це означає, що я чудово впоралась.
— Мені завжди здавалося: малюючи об’єкт архітектури, художник не лише фіксує те, що відкривається оку, а й зазирає глибше. Умовно кажучи, має розумітися на стилях й основах архітектури. Розкажіть, які знання ви використовуєте під час роботи?
— Найбільше я взяла з лекцій про історію мистецтва в університеті. Там архітектуру вважають вінцем усіх мистецтв. Після них повертаючись до Бережан, я щоразу помічала цікаві деталі. Такі ж, як на будівлях Венеції, Риму, Кракова й Любліна. Вони збудовані в один час, людьми з однаковим розумінням прекрасного. Їх засади творчості стали вже основами архітектури, а знаючи основу, можеш переосмислювати її та створювати щось нове.
— Ви народилися в Бережанах. Пригадуєте будинки, котрі чинили на вас неперебутнє вражіння?
— Я народилась в Бережанах, наразі мешкаю з батьками в Луцьку. Вдома я буваю влітку і на канікулах. Усі будівлі, які я включила у серію, є відповіддю на це запитання. Але якщо говорити про фаворитів, то це Вірменська церква і будинок пошти.
— До речі, мені Бережани завжди видавалися цікавими ще й тому, що у них збережена архітектура різних часів — від бароко до модернізму. Які ваші фаворити серед архітектурних стилів?
— Однозначно бароко. Цікаво, що до лекцій з історії мистецтва, я вважала його претензійним і надлишковим. Але тепер — це мій улюблений напрям архітектури. Навіть мої картини викладачі часто називають злегка бароковими.
— Яким чином ви працюєте над роботами, присвяченими Бережанам — чи то є окремий проєкт, чи то є частина загальної роботи над архітектурою?
— Серія про Бережани — є першим моїм проєктом про архітектуру. Досі я не наважувалася братись за такі завдання. Проте все складається так добре, що я вже маю план на виставку і, сподіваюсь, що скоро анонсую дату.
— Як ви сформулювали концепт цього проєкту?
— Перетинаючи кордон із Польщею, я як завжди, налаштовувалася на те, що відтепер кожен день наближатиме мене до повернення додому. У вухах саме грала пісня гурту Tik Tu «Король птахів». І я раптом зрозуміла, що приїжджаю додому, так само як птахи з пісні. Ці образи склались у концепцію.
— За яким принципом обираєте об’єкти, які відтворюватимете у творах?
— Шукаю не надто хрестоматійні кадри та часто обираю будівлі, які найбільше потребують реставрації.
— Здається, вам подобається зображати птахів. Чому?
— Птахи є символом мрій, свободи та дитинства. Вони надають будівлі легкості й динаміки. І, звісно, перегукуються із сюжетом пісні, якою я надихалась.
Анна ЗОЛОТНЮК
Ілюстрації надала Ірена Миколів
