Хтось привозить із мандрівок магнітики, хтось — камінці, ще можна брати фасований цукор із каварень, приміром. А можна фіксувати моменти зустрічей із фантастичними істотами (ну не тарбати ж їх за собою). Нині про фіксації саме таких моментів.

Не претендую на роль експертки, розкажу лише спираючись на свій досвід. Поки мені здається, що найбільше фантастичних істот можна побачити у Бережанах — чого тільки вартує будинок банку, зведений у стилі надвіслянської готики, на якому архітектор оселив силу-силенну тварин, частина з яких наче зійшла зі сторінок бестіарію. Збудували банк в 1910 році як центр фінансової взаємодопомоги городян (каса взаємного кредитування). Серед моїх фаворитів — імпозантні грифони та мініатюрні мавпочки. Проте не банком єдиним. Якщо бути уважним, то на вулицях міста теж доста непересічних істот. Про частину вже було мовлено у попередніх дописах — зокрема, про тих, котрі живуть на дверях (а таких є досить), тому нині згадаю тільки про найяскравіший приклад — химерних мешканців оцих ось дверей. А ще як проминути скромних почварок, котрі тримають балкон.

Наступний пункт — Личківці (Гусятинський район). Тут одразу треба домовитись — так, це не фантастична істота, це пам’ятник капітану війська польського Міхала Заборовського, який загинув під Можайськом під час походу Наполеона на Москву (1812 року), але важить дух монументу. Тривалий час, оскільки історія пам’ятника загубилась в роках, люди побоювались його — це ж вершник без голови, цебто навпаки — тільки шолом, в якому побачили людську голову з відірваною нижньою щелепою.

Ось хто дійсно моторошний, то ця звірина з підгаєцької вілли родини Чорторийських, спорудженої в 1860 році. На відміну від лева, з котрим все ясно, і котрий охороняє, цей водовідвід, по-перше важко підписати під якийсь різновид істот, а по-друге, він ховається від першого побіжного погляду, зрештою, так звірі й роблять.

А ось і останній екземпляр — він наш, рідний, тернопільський. Його побачите на фасаді шпиталю. Цей крилатий лев, очевидно грифон. Варто згадати кілька слів про історію спорудження шпиталю (тепер лікарня швидкої допомоги) —  довгобуд свого часу, а до того, щоби він нарешті добудувався доклався Володимир Лучаковський, добудували шпиталь 1895 року.

Анна Золотнюк

Фото авторки