Тернполянка Лілія Берник розповіла про Тернопіль.

У Тернопіль я приїхала трохи більше, як 12 років тому, і з того часу він став моїм містом. Не можу сказати, що вважаю його ідеальним, але за ці роки він наповнився моїми спогадами, а саме це робить місто рідним. Тут є місця, за якими я можу поностальгувати. Частинка з них майже не змінилася, але більшість або зникли, або змінилися до невпізнання.

Чи не перше місце, за яке я полюбила Тернопіль – ЦДМІ ім. Довженка. Уявлення не маю, що там сьогодні, але 12 років тому я з нетерпінням щомісяця шукала оголошення з цією адресою – афішки «Висадок». По великому рахунку, навіть не мало значення, хто саме там буде виступати. І взагалі можна було не заходити всередину. З цим періодом нероздільно асоціюються сотня та сходи драмтеатру. Сьогодні мені важко уявити, як я не мерзла сидячи на тому металевому плотику зимою, а тоді ж і додому не хотілося йти. Хіба патруль приходив.

Але якщо говорити про the best, то тут без сумніву «Єлеся». Можна посидіти на якомусь із схилів, або ж під якоюсь зі скульптур. Останні так злилися з ландшафтом, що без них складно уявити це місце. І взагалі, до них можна придивлятися довго, і щоразу віднайти щось нове. Про них я можу розказувати багато, повідомляє Погляд.

Взагалі «Єлеся» – це таке універсальне місце, де зручно і студентам з пивом і гітарою, і з дітьми на килимку полежати. Єдине, що внесло каплю дьогтю – надувні гірки і веломашини.

Тернопільське озеро. Сюди тягнуть всіх туристів, щоб показати як родзинку. Мені ж найчастіше згадується, як я хотіла допомогти одній знайомій перебороти страх ходіння по льоді. Практично щодня я ходила озером на роботу, а в цей вечір щось пішло не так. Зі словами «не бійся, це не страшно» я на другому кроці провалилася під лід. Добре, що мій рятівник був поруч і швидко мене витягнув.

Будинок над «Старою піцерією», Руська, 24 і Руська, 7 – кожна з цих адрес по року була для мене домівкою з своєю атмосферою, наповненням, людьми та подіями. Можна сказати, що там були відкриті двері для кожного. Тепер, коли проходжу біля цих будинків, то дивлюся на їхні балкони. Руська, 24 і Шашкевича вражають своєю стабільністю. Та ж полущена фарба, витягнена нами на балкон (такий же аварійний) тумбочка чи прив’язана до поруччя стара антена.

Тепер до улюблених частинок міста додалися маленькі вулички на «Новому світі». Цей район нині дуже контрастний: біля новеньких шкарадних багатоповерхівок старі будиночки, які мають набагато цікавіший вигляд і додають атмосфери цьому районові.