Сьогодні чергова річниця сумнозвісної операції «Вісла»  - депортації українців з їх етнічних земель у Польщі

Операція «Вісла» розпочалася о 4 годині ранку 28 квітня 1947 року. У ній були задіяні сім дивізій Війська Польського, дивізія Корпусу внутрішньої безпеки, три окремих полки (піхотний, автомобільний і саперний). До операції були також залучені сотні співробітників міліції, служби безпеки та добровільного резерву міліції. Загальна кількість «силовиків» склала близько 20 тисяч осіб.

В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу.

Формальним приводом до початку операції «Вісла» стала загибель 28 березня 1947 року у бою із загоном УПА заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Сверчевського. Того ж дня на нараді політбюро Польщі було прийняте рішення про повну депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства. Вже до кінця 1947 року було переселено близько 150 тис. чоловік, посаджено в концтабір Явожно 3936 чоловік, убито 655 чоловік, арештовано 1466 членів українського національного підпілля.

Лише 3 серпня 1990 року парламент Польщі засудив насильницьке переселення українців. А у 2007 році президентами Польщі і України операція «Вісла» була засуджена як така, що відбулась з порушенням прав людини.

У Тернопільському обласному державному архіві зберігається низка документів, що стосується  депортації українців з території Польщі.

Серед них - копії законодавчих документів, згідно з якими відбувалося переселення українців: план розселення українського населення в Тернопільській області у 1944 - 1945 роках.

Також зберігаються  доповідні записки Хрущову про прийом і влаштування переселенських родин у 1946 році та про невідкладні заходи щодо господарського влаштування переселеного українського населення.

Тут же - евакуаційні листи, отримані на руки, у яких вказано рік народження, сімейний стан, майно залишено на території Польщі. Є і списки та короткі відомості про українців, засуджених на смертну кару, страчених і померлих у в’язницях Польщі в 1944 – 1950 роках,складених польським істориком із Варшави Євгеном Місилом.

Фото з відкритих джерел