З легкої руки Любові Бойко виросли сотні садів на Тернопільщині та й далеко за її межами.

«Сільський господар плюс» поспілкувався з пані Любою і вона залюбки поділилася своїм досвідом. Адже тепер саме час закладати сад. Тому поради професіонала дуже доречні.

Замість картоплі - 5 тисяч підщеп

Під час розмови жінка згадує 2002 рік. Тоді їй запропонували продавати саджанці дерев на тернопільському ринку. Погодилася одразу, хоча майже нічого не знала про садівництво. Спочатку, каже, й не дуже вникала в цю справу. Для неї це було звичайним заробітком. Але з кожним днем зацікавленість дедалі зростала і вже через рік разом із чоловіком вони вирішили закласти власний розсадник у рідному селі Дзвинячка, що на Борщівщині.

– Починали ми з п’яти тисяч підщеп класичних плодових і кісточкових дерев, які посадили на городі біля хати, – розповідає пані Люба. – Пригадую, як свекруха бідкалася, що сусіди садять картоплю, а ми якісь кілочки понапихали в землю (сміється – авт.). У селі теж всі дивувалися. Хто не йшов попри город, кожному було цікаво, що то Бойки таке вирощують. Тепер уже ніхто на це не зважає, бо майже біля кожної хати в селі росте наше дерево. Десять років тому і ми посадили в Дзвинячці свій плодовий сад. Виділили йому два гектари землі.

«Саджанці для мене - як діти»

Вирощування саджанців – процес нелегкий і досить тривалий. Для того, щоб отримати повноцінний однорічний посадковий матеріал, потрібно два з половиною роки повсякденної праці, яка вимагає пасинкування, щеплення, просапування, обприскування, підживлення, зволоження.

– Це нелегкий труд, не раз хотілося все залишити, але завжди перемагала любов до рослин, – каже садівниця. – Так приємно спостерігати, як із маленької гілочки виростає красивий міцний саджанець. А найбільше я радію, коли до мене приходять люди і дякують за дерево, яке дає гарні плоди. Власне, заради цього я і працюю. А ще багато вчуся. Переважно, на власному досвіді. Коли тільки починали займатися цією справою, то в інтернеті не було стільки інформації, як тепер. Тому купувала книги, журнали і звідти черпала необхідні знання. Тепер ними залюбки ділюся з іншими. Саджанці для мене як діти. Мені небайдужа їхня майбутня доля. Хочеться, щоби вони жили у сприятливих умовах, щоби за ними доглядали. І найголовніше – щоби люди отримували багатий  урожай.

Сорти - на будь-які смаки

У Любові Бойко кілька розсадників: на Борщівщині та в селі Хомівка колишнього Збаразького району. Крім традиційних плодових дерев, як-от яблуні, груші та сливи, жінка вирощує саджанці вишні, черешні, абрикоса, персика, аґрусу, йошти, смородини, винограду. Чималий попит мають саджанці хурми, ківі, жимолості, лохини, кизилу, інжиру. Часто люди просять посадковий матеріал волоського горіха, фундука, шовковиці, туї та магнолії. Ну і, звичайно, який розсадник без королеви - троянди!

– Мої постійні покупці кожного сезону питають про новинки, тож стараюся, щоби в асортименті завжди було щось оригінальне і цікаве, як-от, саджанці «червоном’якітних» яблунь, – каже пані Любов. – Вони цвітуть рожевими квітами, а м’якоть яблук червоного кольору. Є різні сорти: ранні, осінні та зимові. Власне, саме із знайомства з сортами я починаю свою розмову з покупцями. Якщо це стосується, наприклад, яблунь, то найперше запитую, який період дозрівання їх цікавить. З ранніх сортів пропоную Білий налив, Паперівка, Ерлі Женева. З літньо-осінніх – всім відомий сорт Слава переможцям, а ще Пріма, Циганочка. Серед осінньо-зимових популярними є Флоріна, Фуджі, Мутсу, Голден, Декоста, Чемпіон, Айдаред.

До весни краще приживеться

У розмові з покупцями Любов Бойко завжди наголошує, що зривати яблука на зберігання потрібно після Покрови. Чим краще воно дозріє, тим довше пролежить.

Садити дерева жінка радить восени. Тоді воно добре вкорениться, а навесні, тільки-но блисне сонце, почне розпускати бруньки.

– Багато людей вважають, що взимку саджанець змерзне, але це не так, – твердить жінка. – Відомо, що за перших приморозків дерево переходить у фазу спокою, однак його коренева система продовжує рости доти, поки не замерзне земля. Ще один плюс на користь осені: в цій порі дерево не потребує регулярного зволоження. Достатньо один раз полити під час садіння. – Яму для садіння копаю глибоко. Вливаю туди відро води і чекаю, поки її не вбере земля, – ділиться досвідом садівниця. – Потім вношу перегній чи іншу поживу, присипаю землею, далі додаю деревний попіл, який діє як антисептик і розрихлювач ґрунту. Перед самим садінням на стрижневих коренях роблю невеличкий зріз на 2–3 см. Рівномірно розподіляю у ямі коріння і починаю злегка присипати землею, щоразу її втрамбовуючи. Засипати ґрунтом треба не вище за кореневу шийку, або місця щеплення. Наприкінці саджанець ще раз рясно поливаю водою.

Рани загоїть олійна фарба

Осінь – не лише час закладки молодого саду, а й догляду за плодовими деревами. Цей процес включає насамперед обприскування. Його проводять у три основні етапи. Восени – 5-7%-ним розчином залізного купоросу (лише дерева, старші за чотири роки). Ранньою весною (до розпускання бруньок) – розчином бордоської  суміші. Наступний етап – у фазі рожевої бруньки – передбачає застосування препарату 30-В. Він захистить дерево від шкідників, хвороб і кліща. Далі періодичність обприскувань залежить від кліматичних умов.

– Обрізувати дерева восени не рекомендую, краще це робити навесні, – каже пані Любов. – А от захистити сад від зайців напередодні зими треба обов’язково. Для цих потреб можна скористатися спеціальним садовим бинтом або ж агроволокном чи мішковиною. Дехто обгортає кукурудзинням, втім я попереджаю, що у ньому можуть завестися миші. Якщо ж непрохані гості все-таки погризли кору, то цьому зарадить звичайна олійна фарба. На власному досвіді переконалася у її ефективності. Місце пошкодження, зокрема,  і механічне, зачищаю стерильним ножем і змащую фарбою. Невдовзі рана заживе і з’явиться нова кора.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА