Професійний мандрівник та фаховий фотограф із Києва робить волонтерство для сотні інших колег у штабі цікавішим та пізнавальнішим. Про це пише Оксана Чмиленко на сторінці Центру Науки Тернополя у фейсбуці.

Зберігши у пам'яті смартфону світлини із поїздок за рік, він організовує віртуальні подорожі вечорами після праці. Вражає небаченими краєвидами, майстерністю зображень, також має хист захопити розповідями про свої мандрівки.

Подорожує Микола уже сорок років. Побував у більш як 50-ти країнах світу. Любов до туризму - ще із студентських років. Гордий з того, що дипломну практику проходив у Баргузинському заповіднику на Байкалі. Відтоді не припиняє мандрувати. Фото з його архівів упродовж 17 років друкував журнал з більш як двохсоттисячним тиражем “Ліза”.

Займатися тим, що подобається – це важливіше, ніж гроші, вважає пан Микола. Це і робило його щасливим.  І хоч гонорарів від “Лізи” вистачало на бензин та плівку, все ж продовжував поповнювати фототеку - сформував понад 500 папок із розмаїтих куточків України, повертаючись у ті ж місця в різні пори року.

- Це були чудові серії, зняті в високій якості на широкий слайд, - пригадує мандрівник, -  парки, замки, палаци України і ще багато цікавих тем.

Бачили його світлини читачі більше 10-ти журналів, серед яких «Фокус», «Панорама» та інші,  також друкувався у календарі «Мальовнича Україна», видавництвах “Спалах”, “Балтія-друк” у картографії, на марках і т.д.  

- Персональний “нешнл географік” – це як спосіб життя, - підкреслює пан Микола, -  а у світлинах відчувається дух України.

Частенько киянин бував і в Тернополі, брав участь у престурах, які організовував Ростислав Яцків.

Останніх сім років Микола Іващенко разом з дружиною Галиною організовують закордонні тури для усіх охочих. Мандри з ними розділяють люди різного віку. Популярними стають автомобільні подорожі. Причому, авто можна взяти в оренду у будь-якій країні, долетівши туди авіарейсом.

Кожного разу, відкриваючи місця, у яких бував, для інших, відкриває щось для себе. А кожен наступний тур намагається розширити та доповнити.

Не дивно, що війна мандрівника застала у подорожі.  

- Це був тур по Йорданії з вильотом із Будапешта, - пригадує співрозмовник, -  ми повернулися до Будапешту, ще мали відпочити, як почалася війна, тому різко змінили плани та всією групою приїхали додому. 

Донька з друзями тоді виїхали з Києва, об’єдналася родина у Тернополі.

Тимчасово поселилися в готелі “Рута” та прийшли у Волонтерський штаб. Зараз Микола з родиною винаймає житло і каже, що залишатиметься доки буде робота у штабі. Разом з донькою він працює у відділі амуніції.  Дружина – у медичному. А старший син зараз воює на фронті.

Вечірні віртуальні мандрівки Миколу відволікають від рутини. Волонтери разом із мандрівником-фотографом уже “побували”  в Кападокії (Туреччина), Грузії, був тур по Україні. У найближчих планах - Стамбул, Месопотамія, Йорданія, Кенія.

А сьогодні у нас - Ісландія. Країна водоспадів, термальних озер і ... туристів. Їх там іноді у 50 разів більше, аніж місцевого населення.

Фото з допису