Історією медсестри Олени з Тернопільщини поділилася 110-та окрема механізована бригада на своїй сторінці у фейсбуці.

Олена –  мешканка села Осинки на Лановеччині (нині Кременецький район - ред.). Все життя вона мріяла стати медиком. Закінчила Кременецьке медичне училище, працювала у відділеннях травматології, хірургії та інфекційному центральної районної лікарні 5 років. У 2008 році виїхала до іншої країни.

Діставшись польського кордону змушена була пішки добиратись майже до самого Львова. Попутним транспортом дісталась до рідної домівки. Водії дивувались, як тендітна дівчина, поки величезні колони людей евакуювались, наполегливо прямувала до Ланівецького військкомату добровольцем. Але вона знала, що її навички та вміння допоможуть воїнам виживати у складних умовах. Так вона зможе використати власні знання на користь, – розповідають у окремій механізованій бригаді. 

Олена потрапила у медичну роту 110-ї окремої механізованої бригади. В її обов'язки входять евакуація поранених з поля бою, надання першої медичної допомоги та підтримка життєдіяльності воїнів до моменту їх передачі у підрозділ.

Її робота є складною та небезпечною, бо усі шляхи підходу і відходу обстрілюються ворогом. Розповідає, що медичне авто обстрілювали з ворожої артилерії 3 рази, а снаряди падали на відстанях 50-100 м. Одного разу підступні вороги освітлили місцевість вночі, а засікши їх рятівний автомобіль в світлі снаряду почали вести вогонь по ньому. Першою реакцією свого організму, як згадує, був страх та бажання впасти на землю і перечекати небезпеку. Так вона забила два коліна. Потім, як розказує пані Олена, через долі секунди вона стрімко підіймається і рятує поранених - перекладає з одного авто в інше і евакуює, – йдеться в повідомленні.

Жінку, яка врятувала усіх своїх евакуйованих бійців, ніжно називають Оленкою. Вона вважає, що успіх рятувальних операцій залежить від роботи усього медичного підрозділу.

Фото: 110 окрема механізована бригада