Громадськість Тернопілля вшанувала 65-річчя українського поета, прозаїка, публіциста Степана Сапеляка.

На подвір`ї Росохацької школи, де свого часу вчився Степан Сапеляк, відбулося гідне вшанування пам`яті поета.

Як вже повідомляв «ТЕРЕН», наприкінці березня було оголошено про заснування Всеукраїнської премії ім.Степана Сапеляка редакцією журналу «Золота пектораль», Національною спілкою письменників України, Харківською та Івано-Франківською обласними організаціями НСПУ. Редактор журналу «Золота пектораль» Володимир Погорецький зініціював встановлення та поофірував виготовлення меморіальної дошки Степанові Сапелякові. У день народження письменника й громадського діяча відбулося відкриття пам’ятної дошки.

Віддати шану знаному в Україні митцю, пише «Золота пектораль», з`їхалося творче товариство, його друзі з Тернополя, Чернівців, Івано-Франківська, Закарпаття.

Серед них – голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ Євген Баран, голова Тернопільської обласної організації НСПУ Олександр Смик, художники Богдан Ткачик та Євген Удін, культурно-громадський діяч Богдан Хаварівський, редактор журналу «Літературний Тернопіль» Богдан Мельничук, режисер Орест Савка, заслужений артист України Іван Дерда, поет-пісняр Василь Кузан, письменниця Ганна Костів-Гуска… Приїхала родина з Тернополя, прийшли земляки-сільчани. Прибули народний депутат України Олег Барна, депутат обласної ради Любомир Білик, керівники району. Представники духовенства краю – священики Богдан Школьницький, Євген Махніцький та Василь Погорецький освятили меморіальну дошку, честь відкрити яку мали мама поета Ганна Сапеляк, нардеп Олег Барна й архівіст Богдан Хаварівський.

Після поминальної панахиди молитвою та хвилиною мовчання присутні пом`янули видатну особистість, засвітили лампадки, поклали квіти. Педагогічний та учнівський колективи Росохацької школи підготували невеличку урочисту програму.

Спомини, спомини… Вони линули з уст матері поета Ганни Сапеляк, котра у своєму монолозі намагалась викласти увесь біль-розпач отої гіркої кривди, що зазнало її материнське серце, трагічність пережитої напару з сином, розділеної (а відтак, на її сподівання, безперечно полегшеної для синових пліч) його сумовитої долі, свою безмежну гордість за сина.

Почуття усіх, хто того дня згадував Степана Сапеляка, до Ганни Сапеляк, викликані її з душевним виступом, висловив літературознавець Богдан Мельничук. Унікальній із матерів – мамі Степана, присвятив він поетичні рядки, в яких рефреном проходить думка про сокровенне материнське відчуття оберегу, що й зараз б’ється у серці, не даючи спокою: «Якби ж то я поруч, синочку, була, тоді б я напевно тобі помогла»…

Майже брат Сапеляка (як він сам себе представив) Євген Баран зауважив, що «Нема пророка в нашім краю, а є людина, котра завжди протягом життя любила Україну й продовжує любити, навіть відлетівши. Відлітають найближчі, а ми кажем – журавлі».

«Чуєш, брате мій, товаришу мій…» – звернувся пісенним поривом до побратима, який посмішку й душу проніс крізь нелюдські катівні, Іван Дерда. Словами у відповідь було Мельничукове:

Степане, Степаночку, нації совість, страждальце в Сибіру за нас за усіх, ми чуємо з неба твій голос-журбопис, що кличе до дії вкраїнців живих…

Довідка «ТЕРЕНу». Степан Сапеляк народився 26 березня 1951 року у селі Росохач Чортківського району Тернопільської області. Український поет, позаїк, публіцист, літературознавець, правозахисник, громадський діяч. Учасник «росоховацької групи».

Підпільна група молоді із села Росохач Чортківського району Тернопільської області, діяла на початку 1970-х років.

У ніч проти 22 січня 1973 року у Чорткові група встановила чотири синьо-жовті прапори та розвішала прокламації до 55 ої річниці проголошення Четвертого Універсалу Української Центральної Ради в Києві. Члени групи збиралися йти у збройне підпілля. Вони збирали зброю (мали два пістолети, карабін та обріз), тренувалися в лісі користуватися нею. Але 19 лютого 1973 року почалися арешти. Першим заарештували Степана Сапеляка. Наприкінці 1973 року року у Тернополі відбувся суд. Степанові Сапеляку дали по 5 років колонії і три роки заслання. Степан Сапеляк - Член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987). Помер 1 лютого 2012 р. у Харкові. За попередньою інформацією, причиною передчасної смерті став інсульт.

Орест САРМАТСЬКИЙ

Фото Ореста Лижечки