Мешканка Чорткова створює з паперу навіть будинки
Близько десяти років чортківчанка Христина Глухан створює вироби у техніці модульного оригамі. За цей час виготовила їх близько п’яти тисяч.
Наймасштабніші — макети катедрального храму верховних апостолів Петра й Павла у Чорткові й тамтешньої школи №7, де пані Христина працює педагогом-організаторкою. Перший виріб, чия висота сягає метра, створювала два з половиною місяці, використала дві банки клею та 14 тисяч паперових модулів. Для другого, пів метра заввишки, потрібно було дев’ять банок клею, шість банок лаку, дерев’яні планки для каркаса, саморізи, гарячий клей та 64 тисячі паперових модулів.
Паперові модулі — основний будівельний матеріал таких рукотворів. Для їх виготовлення майстриня розрізає листок паперу на 32 частини, кожну згортає відповідним чином. Важливо, щоби модулі були однаковими, із плавними лініями. Це довготривалий процес, тож Христина Глухан займається створенням модулів кожної вільної хвилини. Але каже, коли виготовляє їх, відпочиває, тож заняття не набридає. Робота над новим твором починається саме з виготовлення паперових елементів.
Відтак — створення ескізу. Якщо йдеться про копію будівлі, потрібно правильно відтворити всі пропорції. Зрештою, не простіше й із творчими проєктами, бо їхню композицію слід ретельно продумати. А відтак — розрахувати кількість потрібних елементів та спосіб їх розміщення. За необхідності будується каркас, на нього кріпляться модулі, котрі приклеюються одне до одного клеєм. Завершальний етап — покриттям лаком для того, щоби вироби зберігали форму та були довговічними.
Христина Глухан у постійному творчому пошуку, планує створити у школі, де працює, музей творів, виконаних у техніці модульного оригамі. А поки поспілкувалася з майстринею та дізналася, як народжуються дива з паперу.
— Пані Христино. Розкажіть, чим передовсім вас приваблює робота з папером?
— Папір дуже пластичний, легко гнеться, піддається різним махінаціям (сміється — А. З.). Це матеріал, який просто дістати, він доступний у різній кольоровій гамі, а ще у порівнянні з іншими матеріалами, він дешевий. Я — вчителька, а тому роботи з папером мені ніяк не уникнути. А для того, щоби раціонально використовувати весь матеріал, я й почала займатися таким унікальним хобі.
— Ви займаєтесь рукотворами у техніці модульного оригамі вже десять років. Які відкриття у роботі з папером зробили для себе? Наскільки це норовливий матеріал?
— Я весь час навчаюся і весь час у пошуках засобів та методів, котрі зроблять мої роботи довговічними. На початках діяльності я не склеювала роботи, а складала, як і годиться у модульному оригамі. Та коли довелося пересилати свої вироби поштою, вирішила склеювати їх, аби в дорозі з ними нічого не трапилося. А декілька років тому я відкрила для себе те, що всі рукотвори з паперу можна лакувати й таким чином зберегти їхню красу і неповторність не менше, ніж на десять років. Та й полаковані роботи виглядають привабливіше — блищать.
Для мене особисто відкриттям свого часу стало те, що із паперу можна робити і картини, і будівлі, і силуети людей в повний ріст, і 3D-іграшки, і навіть картини із фотографій (це у мене в планах).
Я завжди у пошуках нового і повірте, якби мені вдалося втілити у життя все, що у мене в планах, я б здивувала вас ще не раз!
— До речі, який папір ви використовуєте? Можливо, застосовуєте ще якісь специфічні матеріали та інструменти?
— Використовую звичайний офісний папір (кольоровий та білий). Тим, хто починає займатися модульним оригамі, щоби «набити» руку рекомендую використовувати навіть той папір, на якому вже щось надруковане. Коли спілкуюся з майстрами зі всього світу, то чую, що існує проблема із папером — його або немає, або він дуже дорогий. Тому іноді модулі роблять із фантиків з-під цукерок, сторінок із журналів і газет. Але в тому своя специфіка — наш офісний папір тонший, відповідно й роботи не є настільки об’ємними, а ось сторінки журналу — цупкіші. І якщо порівняти вази з офісного паперу та журнальних сторінок, то з останнього ваза буде округліша, більш об’ємна. Деякі майстри вдаються навіть до таких хитрощів: наклеюють кольоровий блискучий скотч на заготовки й тоді складають модулі, роботи виходять глянцеві, блискучі та ще й переливаються. А ось в Італії (до речі туди мене запрошували на роботу — створювати майстер-класи) є навіть машинка, яка нарізає для модулів папір потрібної форми і відразу робить місця згинів. Та й взагалі за кордоном є магазини, котрі спеціалізуються на виробах із модульного оригамі. І мені гірко від того, що в нас не цінується handmade.
— Розкажіть про вироби, котрі для вас найважливіші.
— У моєму доробку понад п'ять тисяч робіт, багато повторів (наприклад, бичка — символ року — за грудень зробила штук тридцять п’ять, не менше).
Найважливішими для мене залишаються перші роботи — лебеді, пташина сім’я (хоча вони вже лише на фотографії), а далі у моєму списку макети школи та катедрального храму верховних апостолів Петра й Павла, бо в мене все ж є надія встановити рекорд України саме завдяки цим великим роботам.
141441520_289800822657936_4090676693634663650_n
Що й говорити — кожен виріб дорогий серцю, але якби всі залишала вдома й не продавала, не дарувала, то потрібно було вже склад відкривати!
141166880_704560176914503_9222680445203810067_n
— Які об’єкти вам подобається виготовляти найбільше та чому?
— Мені подобається вражати людей, от люблю я створювати щось таке, на що поглянуть і скажуть: «Вау». Хоча я вже давно перетворила своє хобі в бізнес і саме такі роботи, які вражають, ніхто не купує через їхню високу вартість. А, можливо, люди не до кінця усвідомлюють, що мої вироби нічим не відрізняються від статуеток, вишитих картин чи порцелянових ваз по довговічності та служитимуть навіть довше.
Ось була недавно ситуація: я подала фото своєї роботи «Матір Божа з дитиною» на конкурс. І через декілька днів телефонує організаторка конкурсу й каже, що в заявці помилка: я вказала, що робота виконана у техніці модульне оригамі, а це ж вишивка. Мені довелося детально пояснювати, що твір виготовила з паперу за схемою вишивки. Та я цілком розумію ту жінку, бо навіть, ті, котрі бачать цю роботу на власні очі, думають, що вона виконана або бісером, або це діамантова мозаїка, аж поки не приглянуться й й не помацають.
— Які риси найпростішого рукотвору, а що робить задум під силу тільки людині з практикою?
— Найпростіші роботи, а саме — сердечко, тюльпан, волошку, мак, ромашку, писанку, іграшки на ялинку — під силу зробити навіть першокласнику. Я в цьому переконалась, бо навчаю діток на гуртку вже чотири місяці. І повірте, ті учні, яких я «заразила» модульним оригамі, мають у своїй колекції вже понад двадцять робіт, виготовлених власноруч.
Для складніших рукотворів потрібно мати практику, найперше у нарізанні паперу та складанні однакових модулів. А далі вивчити основи самої роботи: розміри модулів та способи їхнього з’єднання, основи написання схем. Проте найголовніше — треба жити своїм захопленням.
— Як розробляєте схеми майбутніх рукотворів? Зокрема, на що опиралися, створюючи макети школи та храму? А коли працюєте над творчими об’єктами, що потрібно врахувати й передбачити?
— Схеми особистих розробок завжди малюю на папері в клітинку. Листки із зошитів А3 склеюю, щоби по розміру вийшло, як плакат, а вже тоді роздумую над схемою. Макет церкви я обдумувала роки, схему малювала два дні. А макет школи вдався спонтанно під дією емоцій. Його схему я малювала три години, повірте, емоційний стан відіграє значну роль. Що сталося, запитаєте.
Я подавала церкву на рекорд України, ми вже й дату фіксування узгодили, проте, як виявилося, аби його зареєстрували, потрібно заплатити чималу суму. А для простої людини із мінімальною зарплатою (а я взагалі тоді була в декретній відпустці) ця сума є дуже великою. Тому я відмовилася від рекорду, але на тлі такого провалу, побила власний рекорд, створивши в 4,5 раза більшу роботу та ще й за такий короткий термін.
Майбутнім майстрам оригамі пораджу завжди йти за покликом серця. Я роблю великі роботи тільки тоді, коли цього хоче моя душа. Ось, приміром, макет костелу святого Станіслава. Його початок уже є, схема майже домальована, чотири стіни зроблено, але нема того поштовху, щоби продовжувати працювати. Тому я відклала роботу, допоки серцем не відчую, що потрібно продовжувати.
У кожній моїй роботі лежить частинка душі, бо без настрою я за оригамі не беруся.
— Виготовлення модулів добре розвиває дрібну моторику, а ось під час виготовлення макетів, очевидно, залучається й просторове мислення. Чи не так?
— Під час складання модулів ми тренуємо і логічне мислення, і творчий потенціал, бо залучаємо до роботи дві півкулі мозку. В процесі роботи вивчаємо геометричні фігури, розвиваємо просторове мислення, вчимося планувати проєкт, працювати над задуманим і доводити роботу до кінця. Крім того, завдяки цьому хобі, я легко заводжу знайомства, багато спілкуюся з цікавими людьми, так само й дітки — знаходять однодумців, вчаться працювати в колективі та допомагати одне одному. А ще заняття оригамі є так званим «психологічним розвантаженням», особисто мене воно заспокоює, я отримую чимало задоволення від самого складання модулів. З плюсів, які віднайшли дітки — можна зробити подарунок близьким, витративши мінімум коштів.
— Які ще вміння потрібні для виготовлення таких робіт?
— Та особливих умінь й не потрібно, найголовніше — бажання вчитися та розвиватися, а ще здатність прислухатися до порад.
— Над чим зараз працюєте?
— Поки навчання відбувається дистанційно, розробляю та веду майстер-класи для дітей і паралельно складаю модулі для макета костелу. А поки створюю майстер-класи, то й народжуються нові роботи (корзинка-валентинка, ангелятко, лебідь-серце). Давно планувала знімати майстер-класи, і як у кожної людини була купа відмазок: то часу не було, то погода не сприяла. А от коли заснувала гурток, то вирішила діткам і собі полегшити роботу — знімати детальні майстеркласи. Ви теж можете їх побачити на моєму каналі в YouTube.
Інна Віконська
Фото надала Христина Глухан
