Неповторні краєвиди Борщівщини, приємні знайомства з ровесниками із різних регіонів, пізнавальні екскурсії та щоденне спілкування українською мовою - ось що найбільше запам`ятається дітлахам із Лисичанська, які відпочивають у таборі «Лісова пісня». Тринадцятеро дітей на чолі із наставниками Іриною Бєлоус і Юлією Лисенко кажуть, що почуваються тут, як вдома, і навіть краще.

До гостей завжди особливе, трепетне ставлення. А на Борщівщині уміють гостинно приймати. Благо, є для цього усі можливості: чудові принади природи, знамениті дитячі табори «Лісова пісня» у Борщеві та «Збруч» у Скалі-Подільській, які щоліта оживають і наповнюються дитячим щебетом. Хоча часи тепер не такі оптимістичні, в країні війна, проблеми, економічні негаразди. І це сповна відбилося на фінансування таких закладів. Грошей катастрофічно не вистачає, наповнюваність таборів значно знизилась. Але волонтери, керівництво табору, очільники району зробили усе можливе для того, аби діти не думали ні про війну, ні про безгрошів`я. Особлива увага – до дітей зі сходу країни, які пережили немало поневірянь.

Вчителька з Лисичанська Юлія Лисенко пригадує: вперше вибухи вони почули у своєму місті рівно рік тому. Це трапилось серед білого дня. Лисичанськом поповзли чутки про можливі обстріли. Люди почали виїжджати з міста. Щоправда, потім повернулися до своїх домівок. Активних бойових дій сьогодні у місті немає, але моторошно стає лише від того, коли згадуєш, що десь за якихось п`ятдесят кілометрів йде справжня війна, гинуть люди.

Майже всі діти, які приїхали на відпочинок у табір, вдома живуть у багатоповерхівках. Тому найбільше їм подобається природа. Згадують, що коли їхали сюди, у полі вперше в житті побачили лелек.

- Їх було так багато, що ми зупинилися і милувалися птахами. Почали їх рахували, та збилися з ліку. А потім вони знялися і полетіли, - захоплено розповіла одна дівчинка. – А вже у таборі на ялинках ми часто бачимо білочок. І теж уперше – наживо.

Не могла не запитати дітей і про те, чи не боялися їх батьки відпускати сюди, на західну Україну. Усі хором відповідають, що ні. Навпаки – вони вже із нашим регіоном добре обізнані і знають, що тут проживають щирі і працьовиті люди. Дорогою розглядали доглянуті будинки, поля, пам`ятники і святі місця. До того ж, минулого року вони вже відпочивали на Івано-Франківщині, де проживали у сім`ях місцевих жителів. Знайшли тут багато друзів, з якими і досі підтримують зв`язок.

Волонтер із Борщева Володимир Чугаєвський, за сприяння якого ці діти приїхали на відпочинок у табір, розповідає, що минулого року у його сім`ї теж гостювала дівчинка зі сходу. З його дочкою вони дуже потоваришували і підтримують зв`язок через соціальні мережі.

Десять років очолює табір «Лісова пісня» Віталій Шеремета - керівник молодий, але вже досвідчений. Криза безгрошів`я цього літа дається взнаки по-особливому. Дітей у таборі мало, всього 169. Більше утримувати не можуть собі дозволити. А хотілося б. І можливості для цього є, і база достойна, а от більшість корпусів стоять пусткою. Сумно. Витрати на утримання дітлахів із Лисичанська покриватимуть благодійними коштами.

Голова Борщівської РДА Людмила Юзьків розповідає, що мала розмову з фермерами і керівниками приватних сільськогосподарських підприємств району, які пообіцяли внести проплати на рахунок пансіонату. Каже, це питання в неї на особистому контролі. Поки що ніхто коштів не вніс, але якось виходити із ситуації потрібно. От і виходять якимось дивом. Найперше – завдяки організаторським здібностям Віталія Шеремети. Є діти, а, отже, треба забезпечити повноцінне харчування.

Вчителі і діти з Лисичанська навперебій розповідають, що так ситно, як на Борщівщині, не годують ніде. Дітям до вподоби полуденок: перекус між обідом і вечерею. Тоді, кажуть, подають дуже смачні солодкі страви і багато фруктів. А ще дітлахам дуже подобаються дискотеки, і … місцевий діалект.

- Ми не знали, що таке «пляцки» і «ровер», - каже вчитель Ірина Бєлоус. – Та ще багато є таких дотепних слів, які почули вперше. Це дуже добре для дітей, пізнавально. А ще ми навчилися танцювати танець з хустинкою. У нас про такий не чули. Взагалі у вас дуже колоритні традиції, милозвучний говір. Наша школа спеціалізована із нахилом на вивчення української мови, тому діти добре знають мову, чим ми і пишаємося.

Наші гості захоплено розповідають і про свої подорожі. Побували вже у багатьох куточках Тернопілля і України. Вразила своїми масштабами фортеця у Кам`янці-Подільському, в захваті діти і від самого середньовічного міста. А от цього тижня збираються відвідати і знамениті печери у Кривчому. Усе подобається. Тільки додає смутку думка, що ця казка літа швидко закінчиться. Але є сподівання, що мир повернеться на нашу землю, і ми ще зустрінемось чи у Борщеві, чи в Лисичанську.

Джерело: Місто