Бережани – одне з найбагатших на архітектурні пам’ятки місто на Тернопільщині.

Дев’ять з них – національного значення,

47 – місцевого значення. Шість пам’яток перебувають на балансі Державного історико-архітектурного заповідника.

Як пише учений секретар заповідника Надія Волинець, захоплення бережанською архітектурою викликане її історизмом.

Тут в будівлях зустрінете всі століття, починаючи від XVI ст., так і архітектурні рішення, як от готика фарного костелу, бароко церкви св. Трійці, модернова пластикою парадного фасаду будівлі банку.

- До першовитоків появи декору на бережанських спорудах, маємо змогу, на щастя, дотикнутися ще й тепер. Підійдімо до костелу св. ап. Петра й Павла, коли західне сонце заломлює свої промені у кольорових скельцях наскрізного люнета – круглого вікна високо над входом.

фото01 (Copy)

Його закомпонували ще в часі будови споруди – в 1600–1620 рр. Значно нижче до входу багатокутна ніша з фресками гербів відомих в тому часі родів Східної Європи. Історію з’яви тут фресок не віднайдено, але відомо, що передбачливі прихожани, перед тим, як за розпорядженням радянської влади в 1940-х роках його було зачинено, «законспірували» фреску цеглою і заштукатурили врівень зі стіною.

Відкриття її відбулося із ініціативи відомого польського дослідника-краєзнавця, бережанця за походженням, Річарда Бжежинського вже 2009 р. А в 2016 р. її реставрацією займалася молода реставраторка з Варшави Марта Дацина, яка в 2009 р. захищала свою магістерську роботу на відреставрованій нею скульптурі «Розторопність» з надгробку Адама Героніма Синявського, ініціатора і фундатора будівництва костелу, помер в 1619 р.

фото02 (Copy)

Зберігся на костелі портал головного входу, створений рукою Іоанна Пфістера, того ж відомого європейського скульптора, що створив і надгробок Синявського, - пише Надія Волинець.

Вона пропонує зупинимося на пагорбі обабіч костелу (в часи його зведення цю територію за валами міста іменували Адамівкою). І хоч пагорб забудовували в різні періоди, та будівлям додавали такого декоративного шарму, що і нині хочеться не просто тут бувати, а затриматися. Наприклад, спробувати відгадати чому східний фронтон будинку № 3 (вул. Лепких) прикрашає Всевидяче Око з вихідними від нього в різні боки променями.

фото03 (Copy)

Права сторона вул. Лепких двома будівлями з колонами, по суті, замикає «пагорбний» квартал. Вища, на розі вулиць Академічної і Лепких, однотипна з будинком на вул. І. Франка. Вона входить до переліку шляхетних садиб, які збереглися в місті і дуже захоплюють вибагливих львівських архітекторів.

фото04

При виборі слів для опису ближчої сусідки цієї будівлі – вілли Рапфа – напрошуються такі: вишукана, витончена.

фото05 (Copy)

Справді, в інженера Яна Вільґельма Рапфа був досить оригінальний смак щодо оформлення своєї вілли – від вибору форми віконних прорізів – квадратних і у верхніх кутах заокруглених і до вирішення конструкції портика, що більше нагадує вишуканий декоративний ґаночок.

фото06 (Copy)

Вілла, передана у комунальну власність міста, не раз міняла господарів, та, на щастя, зберегла свою первозданну архітектурну неповторність.

фото07 (Copy)

Завдяки теперішньому власнику при перекритті даху збережено його конструкцію, при поновленні фасадів вдало підібрано і поєднано фасадні кольори, а квітковий декор делікатно підкреслено золотистими барвами.

Жоден із екскурсантів чи туристів, будучи на цій локальній дільниці Бережан, не залишається без відчуття здивування і тихого умиротворення…

Фото з допису