Днями виповнилось 66 років з дня останнього бою Кременецького надрайонного проводу ОУН на хуторі Манівщина, що неподалік с. Горинка. (В організаційну структуру згаданого проводу ОУН входило 6 тодішніх районів: Кременецький, Почаївський, Велико-Дедеркальський, Шумський, Вишнівецький, Лановецький. Це більшість території колишнього Кременецького повіту).) Поминальну панахиду тут відслужив місцевий парох церкви УПЦ КП о. Микола. З нагоди  цієї пам’ятної дати сюди прийшли  свідомі мешканці села на чолі з сільським  головою Василь Бойком, серед яких були й очевидці згаданої події, а також  члени Кременецького  районного товариства  «Просвіта». Прийшли, щоб  вшанувати  героїв – справжніх патріотів своєї землі.

Серед гостей на урочистостях також були присутні радник  Кременецького  міського голови Дмитро Волошин та екс-голова Кременецької РДА в 2005 – 2010 рр.  Василь Олійник, котрий багато років займається вивченням сторінок національно-визвольної боротьби. Він подарував сільській школі книги історико- патріотичного змісту і розповів у своєму виступі, що ж відбулося у той   далекий час на Манівщині.

новини з Кремеця 1

-  Опинившись у центрі протистояння  між двома імперіями, місцеве населення змушене було або загинути, або обороняти свій  дім, - сказав, зокрема, п. Олійник. - Воно дедалі більше  підтримувало «лісових хлопців», бо життя з кожним днем ставало все нестерпнішим. Більшовики ліквідували приватну власність, створили колгоспи й насильно змушували людей там працювати. Хутірне, родинне життя заборонили - силою виштовхували місцевих мешканців у села. Тому цій безбожній, насильницькій владі населення чинило відчайдушний спротив, усвідомлюючи, що краще годувати й фінансувати свою армію, аніж армію окупанта. То хто  ж були ці люди, котрі загинули на хуторі Манівщина в 1950-му і яке завдання виконували? Вони боролись за Українську самостійну соборну державу. Тоді на Манівщині склали голови в нерівному бою Надрайонний Провідник ОУН Сільвестр Цимбалюк - «Алас», він же «Крига», «Ярошко», він же «Довбуш» та Д-256 - керівник Вишнівецького району, «Чайка» - Кузьма Слободенюк , а також ОУНівці «Тарас», «Орлик», «Василь», «Ігор», зв’язкова ОУН Лукія Гикава.

До речі, відомо, що саме в криївці на хуторі Манівщина ОУНівці  Анатолій Козарик - на псевдо «Смерека» та Борис Смеречинський - «Євген» виготовили дереворит (кліше) грошових документів, квитанцій - бофонів (Бойовий фонд) за допомогою яких здійснювався збір коштів для УПА від людей-симпатиків самостійної України.

 Згідно архівних даних,  \на цих теренах у 1949р. УПА зібрало коштів на суму до 3 млн. крб. З них, на потреби районних Проводів ОУН, залишалось по 15 тис крб. Районні Проводи ОУН надали допомогу родинам загиблих вояків УПА в сумі до 2 тисяч крб. , допомагали сім’ям з дітьми коштами та книгами для здобуття освіти.

Як свідчать документи, захоплення криївки здійснювало РВ МДБ Велико-Дедеркальського району в кількості 6 оперативних працівників та особовий склад 2-ої стрілецької роти 3- го особливого батальйону під керівництвом начальника РВ МДБ Велико-Дедеркальського р-ну Яворского та командира 2с.р 3 ос. батальйону Кутузова. Вся ця група в 3-ій годині ночі вирушила з Великих Дедеркал і о 4-ій ранку прибула в с. Горинка. В 5-30 дісталась до х. Манівщина в супроводі сільського горе-героя «Пилипа», одягненого у військовий плащ-накидку, який і вказав на місце розташування повстанського схрону, бо двокімнатна криївка була досить вдало замаскована.

Збудована доброякісно, обшальована зсередини дошками, мала два лази-виходи і збудована в стратегічно важливій точці: на стику чотирьох тодішніх районів - Кременецького, Почаївського, Вишнівецького та Велико-Дедеркальського.

Після бою, за даними архіву НКВС, з криївки вилучено 1 ручний кулемет, 3 автомати, 4 гвинтівки, 6 пістолетів, 3 гранати, 538 патронів, радіоприймач та 2 друкарські машинки. За даними архіву МДБ ще були знайдені бофони номіналом 50-100крб та високоякісні фотознімки на тему підпільного життя. Мабуть, готувались за кордон.

Пройшли роки. Нині ми знову опинились на вістрі війни з агресором. Тож, як наголошував ще у своєму виступі п. Олійник, події минулого нехай  стануть нам пересторогою. Тримай, як кажуть, порох сухим. Твори, плекай, бережи, годуй свою армію - бо будеш годувати  окупантів. Всі ми в боргу перед тими борцями-патріотами за свободу й незалежність нашої української держави.

Фото Василя Олійника