«Неосвічені» освітяни Тернополя, або «незнання законів не звільняє від відповідальності»
Школи у Тернополі функціонують за рахунок місцевого бюджету, тобто коштів громади, а, отже, вся документація та інформація про використання фінансових ресурсів повинна бути відкритою. Проте питання публічності стоїть вкрай гостро, коли справа доходить до звітності. Наперекір закону стали і керівники окремих тернопільських шкіл.
Нещодавно у декількох інтернет-виданнях з’явилось звинувачення на адресу Центру громадського контролю “ДІЙ!” у Тернополі, щодо персонального тиску на директорів шкіл міста. Така реакція представників дирекції шкіл була викликана запитами про надання статутів та актів виконаних робіт за рахунок виділених коштів з бюджету розвитку міста Тернополя за 2014-2016 рр. Журналіст, посилаючись на висновки Заслуженого юриста України Петра Гроди, опублікував відверто неправомірну інформацію.
Некомпетентність чи спроба зганьбити репутацію відомого адвоката?
У статті процитовані слова Петра Гроди, який начебто вказує на наявний конфлікт інтересів з боку представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Тернопільській області Володимира Шевченка, оскільки той є одним із засновників ГО “Центр громадського моніторингу та аналітики”, який курує проект Центру громадського контролю “ДІЙ!” у Тернополі.
“Деякі заслужені юристи України, такі як Петро Грода, стверджують, що у діях Володимира Шевченка присутній конфлікт інтересів у зв’язку із тим, що засновником ГО, за скаргою якої Уповноваженій ВРУ з прав людини Валерія Лутковська дала доручення Володимиру відібрати анкетні данні для складання протоколу, є пан Володимир. Так от, хочу нагадати панові Гроді, що засновники ГО втрачають свою значимість із моменту реєстрації ГО, якщо вони не входять до складу керівних органів. Тому, я не бачу зовсім у цьому випадку конфлікту інтересів”, - коментує юрист Олена Степанова.
Ми переконані, що Петро Грода, юрист високого рівня, не міг надавати ці сумнівні коментарі, оскільки загальновідомо, що регіональний координатор Уповноваженого Верховної Ради України - не посадова чи службова особа державного органу, а людина, що працює на громадських засадах. Відповідно, про жодне порушення чинного законодавства про запобігання корупції не може йти мова, адже займатися громадською діяльністю в даному випадку не заборонено.
Разом проти закону
3 січня 2017 року представники Асоціації керівників навчальних закладів міста Тернополя звернулися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської щодо діяльності регіонального координатора Уповноваженого Верховної Ради України в Тернопільській області Володимира Шевченка. Така занепокоєність діяльністю представника Уповноваженого з боку більшості директорів шкіл Тернополя була спричинена звичайними запитами про надання статутів та актів виконаних робіт за рахунок виділених бюджетних коштів.
Наприкінці грудня представник Уповноваженого завітав до директора школи №3 Надії Будій для з'ясування реальної причини відмови на доступ до статуту тобто, до публічної інформації. Щодо цього директор надавала різні роз’яснення, які не завжди збігались із офіційною версією відмови.
“Це (статут - авт.) локальний шкільний документ, який регулює діяльність навчального закладу. Тому, я не бачу жодних підстав надавати цей документ будь-якій громадській організації... Хоча, на сайті Мінюсту кожен має змогу ознайомитися з цим документом.... Вони запитували інформацію в електронному варіанті, я вважаю, що такі документи не можуть бути надані в електронному варіанті… У школі є багато документації і, як ви знаєте, є певні норми надання тієї чи іншої інформації: вони повинні проплачуватися, оскільки наш статут має більше ніж 10 сторінок,”- пояснювала причини відмови у наданні інформації пані Будій.
Юридичний коментар
Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Аналіз визначення «публічна інформація» та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, дані про використання бюджетних коштів та інформація, пов'язана з виконанням делегованих повноважень.
“Школа як юридична особа (ч.1 ст. 18. ЗУ «Про освіту»), яка фінансується з бюджету, зобов’язана надавати інформацію у відповідь на запити про використання отриманих нею бюджетних коштів згідно із п.2 ч.1 ст. 13 Закону та інформацію про виконання обов’язків, пов’язаних зі здійсненням делегованих повноважень із надання освітніх послуг згідно із п.3 ч.1 ст. 13 Закону. Твердження, що “до п.2 ч.1 ст.13 Закону відносяться усі інші відносини, крім визначених пунктом 3 частини 1 статті 13 Закону” не ґрунтується на нормах ЗУ «Про доступ до публічної інформації».“, - зазначає Ольга Мазаєва, юрист, монітор проекту «Платформа «Омбудсман плюс» Центру демократії та верховенства права ЦЕДЕМ.
У ч.3 с. 13 Закону зазначено, що на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. При цьому в законі теми запитів на інформацію обмежуються згідно ч.1. ст.. 13 Закону, а не переліком інформації, яка обов’язкова для оприлюднення згідно п.1.ч.1 ст.. 15 Закону.
Дирекція школи відносить Статут до внутрішньоорганізаційних актів індивідуальної дії, які не підлягають оприлюдненню. Однак, у ч.2 ст.1 Закону публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Положенням статті 6 Закону, зокрема, встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга).
За словами Ольги Мазаєвої, умови, за яких можливо поширити таку інформацію, передбачені частиною першою статті 29 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Як перевірити, чи може інформація бути публічною?
Аналіз вказаних положень законів свідчить, що розпорядник повинен застосувати т.зв. "трискладовий тест" - вимоги, передбачені частиною другою статті 6 Закону.
Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то інформація має бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.
“Відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію,” - додає Ольга Мазаєва.
Однак, при наданні школою відмови у наданні інформації трискладовий тест застосований не був, а саме віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом не є законною підставою відмови.
Освіта - безумовний інтерес суспільства
Наприкінці варто зауважити, що мережа комунальних закладів освіти формується з урахуванням потреб населення у освітніх послугах, необхідності забезпечення належної якості, доступності, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Тобто, освітні послуги є основним видом діяльності комунальних закладів освіти, тому інформація щодо їх здійснення є публічною, оскільки становить суспільний інтерес.
Центр громадського контролю “ДІЙ!” у Тернополі
Довідка: Центр громадського контролю «Дій!» - спільний проект чеської організації People in Need та всеукраїнської громадської організації Центр UA за фінансової підтримки Європейського Союзу. Проект полягає у розбудові в Україні мережі моніторингових центрів, які опікуються питаннями громадського контролю за діяльністю органів місцевої влади. До основних компонентів діяльності проекту відносяться: моніторинг та аналітика, адвокація, громадсько-правова просвіта, створення проактивності місцевого громадського сектору та його консолідація. Мережа на цьому етапі охоплює ключові міста в Україні, де на сьогодні цікава і динамічна громадсько-політична активність - Тернопіль, Вінниця, Запоріжжя, Краматорськ та Маріуполь (Донеччина).
Центром демократії та верховенства права ЦЕДЕМ спільно з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини розроблено «Рекомендації розпорядникам публічної інформації на місцевому рівні за результатами моніторингу в рамках проекту «Платформа «Омбудсман плюс», які стануть в нагоді кожному розпоряднику інформації та дозволять уникнути помилок при виконанні норм Закону. Отримати їх можна тут.
