Ненормативна лексика в театрі (відео, фото)
У міжнародний день театру, 27 березня, тернополяни мали шанс споглядати прем’єру Тернопільського обласного академічного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка – виставу «Язичники» за п’єсою одеситки Ганни Яблонської, повідомляє Погляд.
Драматург і поетеса Ганна Яблонська трагічно загинула 24 січня 2011 року під час теракту в аеропорту Домодєдово (Москва). В останній свій день Ганна летіла в Москву отримувати премію журналу «Искусство кино» за п’єсу «Язичники» — несамовиту історію з життя типової родини.
Як розповів “Погляду” перед початком прем`єри режисер-постановник “Язичників” Олег Мосійчук, цю п’єсу вперше прочитав кілька років тому. Тоді відклав текст з думкою, що обов’язково повернеться до неї.
– П’єса надзвичайно цікава багатогранністю і глибиною начебто простого матеріалу, – розповів Олег Мосійчук. – У діалогах, де немає вираженого повного конфлікту, навіть за ненормативною лексикою приховано суть життя кожної людини. Текст у виставі не головний, тут важливіше – те, що поза ним. Основний конфлікт вистави “Язичники”, здається, вічний – це конфлікт батьків і дітей. Це якраз той момент, коли ми знаємо, як поводитися в сім`ї правильно, але на практиці нічого з цього не робимо: не прагнемо любові.
Олег Мусійчук дивиться всі свої прем’єри з глибини глядацького залу, завжди – навстоячки. За лаштунками свого серця програє роль кожного актора.
Цікаво, що дружину в виставі “Язичники” грає справжня дружина Олега Мосійчука — Ярослава.
Персонажі вистави “Язичники” уособлюють абсолютно не готову до життя людину. Приміром, невдаха-кларнетист Олег не готовий здійснити свою мрію музиканта, не готовий бути татом і чоловіком, зрештою господарем свого дому. Його дружина Марина не готова бути коханою жінкою і люблячою мамою. Їх донька Христина не готова здобути вищу освіту і знайти себе в житті. Мабуть, найцікавіший персонаж – надмірно побожна бабуся Наталя Степанівна – не готова бути підтримкою сину, невістці і внучці, все життя провела по монастирях і церквах, відтак стала непотрібною тим, за кого ревно молилася. Не готовий завершувати розпочату справу і п’яниця-сусід…
Кожна деталь цієї вистави працює на її загальний образ. Це відображено навіть в кольоровій гамі.
На площі 9х6 квадратних метрів головний художник театру Григорій Лоїк зумів помістити ванну кімнату, кухню, вітальню, спальню дочки, коридор і навіть берег моря. Рішення художника стильні, продумані, виходять з конфлікту п’єси.
Великою мірою п’єса “Язичники” нагадує кіносценарій.
Загалом “Язичники” – дуже особиста вистава, кожен в глядацькій залі має нагоду прочитати і розтлумачити собі свій персональний код. Це вистава для тих, хто робить ремонт або ніколи його не робив. Вона для музикантів, вчителів, лікарів, священиків, ріелторів, студентів. Для тих, у кого є сім`я, і самотнім. Хто вірить у Бога чи не вірить. Всім, кому цікаво, що таке “справжнє людське щастя”…
Ірина Юрко.
Фото та відео автора.
