Пам'ять  українських письменників  Євгена Маланюка і Андрія М’ястківського увіковічено у меморіальних дошках на фасаді  будівлі  Заліщицького обласного  дитячого санаторію.

Євген Маланюк  і Андрій М’ястківський – відомі українські письменники, які  під час відвідин Заліщик і відпочинку на віллі «Аріадна», писали літературні твори, створили  авторські  присвяти  Дністру-ріці і мальовничим  куточкам  краю, повідомили кореспондента «ТЕРЕНу» у Заліщицькій централізованій бібліотечній системі.

На урочини з нагоди меморіальних дошок українським письменникам 27 травня прибули творчі особистості – Олексій Кононенко, український письменник з Києва і  поет Володимир Барна, родинне коріянн якого на Терніопльщині. Відкрив урочини  головний лікар санаторію  Петро Буринюк, інформуючи пацієнтів і  працівників  оздоровчого закладу, а також гостей пам’ятного дійства  про важливість  цієї події. Бо саме тут, на території  теперішнього  оздоровчого  куточка  відпочивали і працювали українські письменники  Євген Маланюк  і Андрій М’ястківський.

Колишня вілла  «Аріадна» бережно хранить   пам’ятні миті  заліщицької здравниці. На другому поверсі  старовинної будівлі, яка збудована із давнього зрубу дерева, у дитячих спальнях і тепер витає дух давнини,  добра аура  славетних відвідувачів.

Достойно  представив   Євгена Маланюка –українського письменника, культуролога-енциклопедиста, публіциста, літературного  критика, сотника Армії УНР його земляк,  також уродженець Кіровоградщини Олексій Кононенко.

Олексій Анатолійович – український письменник,  директор департаменту видавничої справи  і преси  Держкомтелерадіо України – здобувач  літературної премії  імені Євгена Маланюка,  автор понад  сорока книг,  понад двох сотень пісень, які виконують  відомі українські співаки.

Цього дня  Заліщики   щедро вітали письменника-митця, Заслуженого діяча  мистецтв України,  який поділився  своїми  думками, творчими  пошуками і здобутками, відгуком  про творчість  талановитого Євгена Маланюка.

Про  поета-прозаїка Андрія М’ястківського,  уродженця  Вінничини,  лауреата премії  імені  Володимира Сосюри  розповів у своєму виступі Володимир Барна,  голова  Літературно-мистецької  фундації.

Андрій М’ястківський  – медичний працівник,  педагог, у роки Другої світової війни перебував на фронті  в роті фронтової розвідки,   в останні  роки життя займався  редакційно-видавничою роботою, писав для дітей і дорослих

У його доробку кілька десятків книг, романи, повісті, оповідання, новели, переклади і поетичні збірки. Є  твори, які  зароджувались у Заліщиках.

Володимир Барна ініціював  і особисто офірував кошти на виготовлення  пам’ятних знаків. Він назвав імена  добродійників, які також долучились до цієї важливої справи: Олексій Кононенко із Києва, заліщани Петро Буринюк, Василь Лопушняк, Олексій Прогодюк та інші.

На урочинах також виступили письменник Олексій Кононенко,поет Володимир Барна,   заступник голови Заліщицької районної ради  Василь Лопушняк,  історик-краєзнавець, заступник директора Заліщицького агроколеджу імені Євгена Храпливого Михайло Сопилюк, директор Заліщицької  районної бібліотечної системи  Ольга Тракало, Ірина Ковальчук, дружина, керівник  кімнати-музею письменника-публіциста П. І. Ковальчука, Василь Іванишин, громадський активіст.

Заліщики   чекають  краєзнавців-туристів, шанувальників творчості українських письменників.  У фондах  районної центральної бібліотеки є  авторські книги, які доповнюють  відомості  про   славетних українців.

Довідка «ТЕРЕНу». Євген Маланюк — один з не багатьох, кому вдалося, емігрувавши, уникнути трагічної долі, що спіткала найкращих представників нової української культури. Він народився в Ново-Архангельську (тоді — Архангород) на Херсонщині 20 січня 1897 року. Як пише сам Євген Маланюк, його прізвище фігурувало ще в реєстрах старшини часів Богдана Хмельницького. Батько Євгена помер, коли письменнику виповнилось 20 років. Саме йому завдячує письменник своїми основами інтелектуального та світоглядного розвитку. В колишньому Єлисаветграді Маланюк закінчує реальну гімназію (раніше тут навчалися брати Тобілевичі, Марко Кропивницький, Є. Чикаленко та Юрій Яновський). Потім вчиться у Політехнічному інституті в Петербурзі. Мобілізація у зв'язку з першою світовою війною, Київська військова школа і поручник Євген Маланюк стає командиром сотні 2-го Туркестанського стрілецького полку.

Далі — повне пригод і романтики життя: демобілізація в Луцьку, більшовицький ревком, німецькі окупанти і, врешті, у листопаді 1917 року молодий офіцер з російського солдата перетворюється на українського вояка. Зі встановленням Гетьманщини він переходить у розпорядження полковника Мєшковського, керівника оперативного відділу Генштабу, і стає старшиною армії УНР. Болісно сприймає молодий офіцер поступовий занепад УНР. У 1920 році, після трагічних спроб реставрації державності, разом з тисячами таких як сам, подається на еміграцію. У Калуші, в польському таборі для інтернованих, разом з Юрієм Дараганом засновує літературний журнал "Веселка" (1922-1923). Далі — нові поневіряння. В Чехо-Словаччині він навчається в Подебрадській академії (отримує диплом інженера), потім — робота в Польщі.

У ті часи з'являється перша поетична збірка Є.Маланюка — "Стилет і стилос" (1925). Її назва ніби ввібрала в себе програму життя і творчості письменника: стилет — зброя в руках воїна, стилос — перо літописця. Яскравою сторінкою його творчості стала "Варязька балада", написана 26-28 червня 1925 року. У цій поемі — вся трагічна історія України та заклик до її пробудження. Апогеєм балади є типове для творчості поета діалектичне сплетіння любові та ненависті, що будить свідомість земляків виконати найвищий заповіт: здобути волю і державність.

У червні 1949 року поет переїжджає до США. Спершу працює фізично, потім — в інженерному бюро в Нью-Йорку. В цьому мегаполісі 16 лютого 1968 року Є.Маланюк і помер. Похований на Нью-Джерському Бавнд-Бруку (цей цвинтар американські українці називають "нашим пантеоном").

Творча спадщина поета, визнаного за українського класика, ідейно та тематично досить розмаїта. Збірки поезій та есе були видані у багатьох містах Європи й Америки Домінуючою ідеєю як поезії, так і прози поета була державність України, прагнення історичної справедливості.

Андрій М’ястківський народивсяу селі Соколівці на Вінниччині у   1924 році. Друкуватися почав ще до війни. Солдат М’ястківський пройшов війну в роті фронтової розвідки. У 1955 році з’явилася перша книжка поета «Над Бугом-рікою». Андрій М’ястківський — відомий автор блискучих новел, талановитих романів, чудових віршів. Писав для дітей і дорослих. Весь його творчий доробок втілився у понад сорок книжок поезії та прози, в численних текстах пісень і перекладів (з білоруської, молдавської, румунської та інших мов).

   Орест Сарматський

Фото – Заліщицька ЦБС та відриті джерела