Десятки людей зібралися на Театральному майдані у Тернополі, щоб вшанувати пам'ять загиблих під час авіаудару по драмтеатру у Маріуполі. 16 березня цього року минає 4 роки, відколи сталася трагедія, що забрала сотні життів мирних людей. Присутні на заході, серед яких чимало маріупольців, вшанували загиблих хвилиною мовчання та молитвою. Перед Тернопільським театром крейдою відтворили символічний напис “Діти”. Поруч засвітили лампадки. Діти представили театральну постановку про прихід війни у мирне життя. 

Нагадаємо, 16 березня 2022 року росіяни скинули авіабомбу на Маріупольський драмтеатр, хоча знали, всередині перебувають сотні цивільних, серед яких жінки, діти та люди похилого віку. Напис «ДЕТИ», розташований перед театром, мав би захистити від нападу, але пілот проігнорував цей сигнал.

Перед Тернопільським театром крейдою відтворили символічний напис “Діти”

Серед тих, хто прийшов вшанувати пам’ять загиблих – вимушена переселенка із Маріуполя Лариса Шурховецька. Під час обстрілів рідного міста вона переховувалась у бомбосховищі часів Другої світової війни, на той час її будинку вже не було. 16 березня, коли ударили по місцевому драмтеатрі,  жінка чула вибухи, та не розуміла, звідки вони.

Люди ховалися з маленькими дітьми, старенькі... Врятувалася моя найближча подруга. Вона розповідала: “Ти знаєш, уже не було місця у підвалах, тому люди сиділи просто в залі. Ти пам'ятаєш ті мармурові сходи на другий поверх? Там бельєтаж. Сходи на третій поверх, там балкон. А ще сходи вище, ніж балкон – ми ніколи туди не ходили. Тепер ми сиділи там на, тих сходах, бо місця вже не було ніде”… У глядацькій залі люди, яким вдалося зайняти крісла, відривали спинки, щоб ті, хто на сходах могли собі ті спинки підкласти і сидіти не на холодному мармурі, – каже Лариса Шурховецька.

Вимушена переселенка із Маріуполя була у місті під час авіаудару по драмтеатру. Тоді вона переховувалась у одному із місцевих бомбосховищ. 16 березня жінка чула вибухи, та не розуміла звідки вони

Лариса Шурховецька додає, що її подругу, яка переховувалась тоді у драмтеатрі, врятувало те, що вона вибігла набрати води. 

16 березня людям не вистачало харчів, води, і хтось сказав, що біля виставкового залу імені Архипа Куїнджі дають воду. Подруга, залишивши свою рідну тітку в драмтеатрі, побігла по воду. Тоді стався вибух, він в той день був не один, – говорить жінка. 

16 березня російська авіація скинула бомбу на будівлю драмтеатру. Удар зруйнував значну частину споруди. Уламками завалило вхід до бомбосховища, рятувальні роботи були практично неможливі, а обстріли не припинятися. Тому точна кількість загиблих не встановлена й досі. Згодом окупанти знесли рештки будівлі. Зруйнований драмтеатр, яких ховав від обстрілів сотні цивільних, залишається символом одного з найкривавіших злочинів рф у Маріуполі.

Директор тернопільського центру “ЯМаріуполь” Артем Мамонтов поділився спогадами, якими були його рідне місто і драмтеатр у мирні часи 

Ця акція – не лише про трагічну дату. Вона про відповідальність пам'ятати і називати речі своїми іменами, наголошує директор тернопільського центру “ЯМаріуполь” Артем Мамонтов. Він поділився спогадами, якими були його рідне місто і драмтеатр у мирні часи. 

До повномасштабного вторгнення Маріупольський драмтеатр був одним із центрів культурного життя міста. Тут ставили вистави, маріупольські родини любили відпочивати в театральному сквері. Тут відбувалися міські святкування, а побачення призначали зрозумілою фразою “Зустрінемось на драмі”, – говорить Артем Мамонтов.

До слова, такі заходи пам’яті 16 березня щорічно проводять по всіх областях України. Організаторами є Маріупольська міська рада спільно з центром підтримки переселенців “ЯМаріуполь” та командою “Місто Марії”.

Фото, відео Терену