Поліна і В’ячеслав Глуські перший тиждень війни ховалися від обстрілів у рідному Києві, а далі поїхали зі столиці, щоб не ризикувати. Прихистили їх знайомі у Великій Березовиці, що поблизу Тернополя. Сьогодні подружжя  допомагає фасувати продукти у Координаційному штабі підтримки оборони України.

Робимо у штабі те, що можемо. Нам потрібна перемога, іншого шляху немає. Будемо трудитися до останнього", – рішуче зазначає Поліна. 

Спершу сім’я не хотіла покидати домівку, тяжко було вмовити і 80-річну матір, та як почули вибухи, вирішили все ж поїхати.

Мама живе на 9-му поверсі, не могла спускатися під час повітряної тривоги у підвал. Один день вже не було хліба у магазинах. З важким серцем рушили, — розповів В’ячеслав.

Поліна ледь стримує сльози, адже на третій день війни загинув її племінник.

Не можу підібрати слів. Росіяни - нелюди. Частина з них - недалекі, інші - хворі боягузи, - зазначає Поліна.

– Як так? Жінок і дітей вбивати?. Ми до останнього не вірили, що Путін почне війну. «Вже зібрали валізи?» – телефонувала напередодні донька. «Які валізи? Пошумлять на трибунах, нічого не буде», – думали. Але реальність страшна. Рятує від важких думок волонтерська праця, – каже чоловік.

Подружжя налаштоване рішуче, адже вірять перемога за Україною.

 Якщо ви теж хочете долучитися до волонтерської праці, телефонуйте до штабу за номерами: 

+ 380676785913

+ 380952683229 

Фото з допису Координаційного штабу підтримки оборони України