Майже місяць 14 українських бійців перебувають на реабілітації в Іспанії. Туди вояки поїхали на запрошення іспанського футбольного клубу «Атлетіко», який, між іншим, розглядав можливість оплати протезування учасників війни на Сході України. Втім сталося так, що останній не зміг у повній мірі взяти на себе витрати на перебування поранених. Тоді на допомогу прийшла українська діаспора.

Допомагає кожне місто

Кілька тижнів тому українських військових зустріли наші земляки, які проживають в іспанському місті Мурсія. «Номер один» уже розповідала про це місто та його самовідданих мешканців, які налагодили виробництво маскувальних сіток для українських військових та систематично допомагали нашим бійцям на Сході. Сьогодні вихідці з Західної України, в тому числі Тернопільщини, знову протягнули руку допомоги українським солдатам та спільними зусиллями намагаються в буквальному значенні поставити на ноги скалічених війною захисників.

Як уже зазначалося, наші солдати поїхали в Іспанію на запрошення одного з тамтешніх футбольних клубів. Той прийняв наших бійців. Медики провели обстеження і дали висновки. Та надати їм реабілітацію  у повній мірі виявилось не під силу  мадридській команді.  Житло футбольний клуб винаймав неподалік міста Мурсія. Коли люди дізналися, що допомога «Атлетіко» на цьому завершилася, самі взялися рятувати з біди земляків.

- Люди побачили цих бійців і не змогли відпустити їх, не надавши потрібної допомоги, - розповідає активіст спільноти «Армія SOS Мурсія» Олег Ходзінський. – Ми почали зв’язуватися з українцями, які проживають у різних містах Іспанії. Одні запропонували допомогти з проживанням, інші –  лікуванням, треті - харчуванням. Долучилися люди з Аліканте, Валенсії, Бенідорму, Мадриду та інших міст.

Дні українських бійців розписані буквально по годинах. Окрім медичної реабілітації, їм потрібна ще й психологічна, тому їхнє дозвілля українці намагаються наповнити приємними емоціями.

- Вони подорожують містами Іспанії. Нещодавно побували в одному з найбільших дельфінаріїв країни. Діти при українських школах та церквах організовують для них концерти. Бійці відпочивають на березі Середземного моря, - розповідає Олег Ходзінський, - але організувати це без допомоги людей нам би не вдалося.

Натомість самі бійці жартують, що їх в Іспанії зустрічають, наче Юрія Гагаріна по поверненні на Землю.

На операцію зібрали 40 тисяч євро

Попри це, головним завданням для наших земляків залишається лікування та реабілітація поранених, чого вони не можуть отримати в Україні. Частина з них мають важкі травми, проходили лікування за кордоном і перенесли більше десятка операцій, однак це ще не кінець.

- Багато українців працюють у медичних закладах Іспанії. Вони власними силами намагаються організувати прийом у найкращих фахівців. Чим можуть – допомагають самі. Усі наші бійці проходять курси масажу, лікуються у приватних клініках. Іспанські медики також йдуть нам назустріч. Коли дізнаються, звідки приїхали бійці, роблять суттєві знижки, - розповідає чоловік.

Групу українських бійців, які приїхали на реабілітацію в Іспанію, формували львівські волонтери. Усі вони різні за віком, жили в різних областях, відбували службу в різних батальйонах,  та усіх їх об’єднало почуття відповідальності перед Батьківщиною і страшні реалії війни.

Серед 14 бійців -  троє з важкими травмами. Планується, що вони залишаться в Іспанії трохи довше за своїх побратимів. Тут їм проведуть оперативні втручання та протезування.

Найбільше вразила діаспору історія двадцятирічного Василя Рокицького з Івано-Франківська, який у складі 80-ї аеромобільної бригади понад півроку обороняв Міжнародний аеропорт "Луганськ". Десантник був поранений під час штурму 31 серпня. Зі спицями у нозі він ходить вже понад півроку. Далі хлопцю потрібно ставити колінний протез.

- Проблема в тому, що організм хлопця ще росте і встановлювати такий протез дуже складно і дорого. Але ми повинні врятувати ногу Василькові, - каже активіст. – У приватній клініці нам уже дали орієнтовний кошторис операції. Загалом вона коштуватиме 40 тисяч євро. Необхідна сума вже зібрана. Близько 10 тис. євро вдалося зібрати у Мурсії. Попри це шукаємо можливість, щоб протезування можна було провести безкоштовно. Цього тижня у Василька заплановано ще два прийоми у різних клініках. Після цього буде прийнято рішення щодо операції.

Лікують кращі хірурги світу

У Сергія Товстика з Дніпропетровщини війна забрала обидві руки. Торік у перших числах березня він сам прийшов у військкомат. Уже за кілька днів інженера призвали в 93-тю механізовану бригаду керівником машини зв'язку. У вересні службу ніс в районі Горлівки, Єнакієвого та Ясинуватої. З одного із блокпостів по рації передали: підійшли три танки ворога. Проти них на позиції залишалися п'ятеро українських бійців.

- Блокпост був ослаблений, ми прийняли відчайдушне рішення поїхати забрати хлопців. Дорогою зустріли ворожу «саушку» і БМП, поки я цілився, по мені вистрелили з БМП-2, це був 30 мм снаряд, численні осколкові поранення, - розказує в одному з інтерв’ю боєць.

Ліву руку разом із плечем Сергій утратив на місці. Лікарям не вдалося врятувати праву - її ампутували нижче плеча.

Пораненому бійцю в Україні могли запропонувати лише механічний протез. Та щоб Сергій міг сам їсти та навіть працювати за комп'ютером, йому необхідна біоніка. У штучних руках навіть рухаються пальці. Але українські лікарі у цьому плані безсилі.

- Загалом в Іспанії трансплантація, протезування та пластична хірургія знаходяться на дуже високому рівні, – розповідає Олег Ходзінський, тому ми б хотіли, щоб наші бійці могли отримати допомогу саме тут. Більше того, одного з вояків нам вдалося записати на прийом до хірурга, який вважається одним із семи найкращих у світі. Лікування відбудеться у Мадриді.

За словами активіста, хлопці перебувають у важкому психологічному стані, але найгірше те, що вони дуже розчаровані у власній країні. Після того, як бійці мало не поклали за неї своє життя, вона просто залишила їх напризволяще.

- У будь-якій цивілізованій країні військовий, який бере участь у бойових діях, впевнений у тому, що коли з ним щось трапиться, то про його сім’ю буде кому подбати, а тут люди залишились один на один з бідою, - зазначає Олег Ходзінський.

Попри неоднозначну військову та економічну політику української влади, недолугість військового керівництва та жорстокі реалії війни, наші земляки планують і далі, чим зможуть, допомагати українцям. Адже фактично усі втрати - і людські, і фінансові - взяв на себе простий український народ. У тому, що він став мимовільним заручником нездорових планів зовнішнього агресора, немає його вини, але його стійкість і жертовність заслуговують на повагу.

Зоряна ГАРАСИМІВ.