Письменниця-волонтер презентувала у Тернополі незвичайний роман-притчу (фото)
У рамках декади відкритих дверей, присвячених Всеукраїнському дню бібліотек у Тернопільському державному медичному університеті, у читальній залі відбулася зустріч із письменницею та волонтером Лілією Мусіхіною.
Під час цієї зустрічі автор бестселеру «Магія українців очима очевидців» та ряду етнографічних популярних видань, позаштатний кореспондент «National Geographic Ukraine», волонтер Ліля Мусіхіна презентувала свою книгу – роман-притчу «Звичайник». Два роки тому він зайняв 4 місце на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова» в номінації «романи».
- «Звичайник» – це книга, яка, напевно, була потрібна, передусім, мені. У якийсь момент мене зацікавила середньовічна сліпецька мандрівна традиція. Але, виявилося, що джерел вивчення цієї культури у нас дуже мало. Спілкувалася з кобзарями з Харкова, Львова, Рівного. Згодом зрозуміла, що мушу написати щось цілісне на цю тему, - розповіла письменниця.
За її словами, «Звичайник» – це подорожній роман, бо відсотків вісімдесят його написано саме в дорозі. Щодо назви книги, то виявляється, перша устиянська (від слова «уста», бо книги передавались з уст в уста) книга називалася «Звичайник». А таких усних книг, за міфом, було дванадцять. Кожна з них – то своєрідні манускрипти цього мандрівного братства, сліпецьких мандрівних цехів. Ці книги були своєрідним репертуарним збірником та кодексом поведінки. Усього було 12 таких книг, а 13-ту – «Сподарь» – виділяли окремо.
У романі-притчі йдеться про історію з життя простого хлопчика Устимка, якого запросив до себе у проводирі кобзар Мартин. Разом вони потрапляють у дивовижні пригоди. Під час подорожі розкриваються таємні знаннями старцівського цеху. «Звичайник»переносить читача у магічний світ старовини, народних повір’їв, приказок та легенд, світ, де стаються дива, де добро завжди перемагає зло, де сила слова здатна зцілити, а в усьому звичайному є щось незвичайне. Події відбуваються в XVII столітті. Так, молодик, із яким Устимко й Мартин зустрілися в одному з сіл і котрий назвав себе Амфібрахієм, виявився не просто хвацьким хлопцем, трохи шарлатанним «цілителем», а й «спудеєм», який полюбляє писати вірші. Якось він навіть процитував один – і стає зрозуміло: перед нами Іван Мазепа в молодості. Одним словом, не буду переповідати зміст цієї книги, яку варто прочитати самому.
Під час зустрічі Лілія Мусіхіна поділилась думками про інший цікавий творчий проект, торкнулася й нового авторського видання про Майдан, розповіла про волонтерську діяльність. Але про це все – читайте згодом на «Терені».
Фото автора
