Продовжуємо публікувати матеріали в рубриці «Війна, як вона є». На цей раз – розповідь мешканця Санкт-Петербургу, який воює в лавах «Правого сектору».

Мені пощастило більше, ніж моїм землякам. Вони ростуть в темноті, зазомбовані, а я маю змогу бачити правду. В Україні живуть мої бабуся з дядьком. На канікули я часто приїжджав сюди, але, відпочивши, повертався в Росію. Коли розпочались події на Майдані, я вирішив приїхати, щоб все побачити своїми очима,  інакше правду не дізнаєшся. Я побачив, що ви боретесь за краще життя. Повернувшись в Пітєр, вивісив у себе в кімнаті, український прапор, подарований друзями з Чернігівського штабу самооборони. Мав конфлікт з дільничним через цей вчинок. Вже тоді стало зрозуміло, що життя мені тут не буде і я вирішив втікати на Україну.

Як завжди, не обійшлося без ексцесів. На пункті перетину  мене не пропускала ваша прикордонна служба, мотивуючи тим, що я з Санкт-Петербургу.  Довелось заплатити: п'ять тисяч російських рублів, які еквівалентні двом тисячам українських гривень. Тут у мене виникає запитання, що змінилось після дачі хабара: я перестав бути росіянином?

Ось так на територію України, заплативши гроші прикордонникам, може проникнути кожен і з будь-чим. Потім люди дивуються, як це сепаратисти ходять по території країни?

Україна тепер моя Батьківщина. А з так званими «співвітчизниками», я воюватиму, поки останній не забереться звідси. Вони прийшли убивати, грабувати, їм начхати на все. Це звичайнісінькі бандити, наркомани, зеки. Тим більше, що зовсім недавно, я дізнався: мене в Росії осуджено заочно на три роки. А знайомий СБУшник, сказав, що коли там дізнаються, що я воюю в складі “Правого Сектору”, то мені світитиме до п'ятнадцяти років неволі. Тому, воюватиму за Україну до перемоги.